Глава 20

Після одруження з Гришкою Галинка розпланувала все наперед. Чорнявка уявляла, як у неї народиться донечка Маринка, як вона буде мило щебетати, і які в неї будуть тоненькі смішні кіски. Та спогади викликали лише чергову порцію солоних сліз. Від морального болю, щоб знову не завити, як тоді, в той страшний день, закусила сильніше губи. На самотині у неї часто траплялися подібні нервові зриви, які вона змушена була тамувати пігулками. Гришка ніколи не бачив зміни емоціонального стану дружини, а може не хотів знати і бачити. Тобто, поводився так, ніби нічого й сталося. Після весілля він все більше черствів душею і все менше цікавився станом справ дружини. Не бачив у цьому нагальної потреби. Він вважав, що треба більше думати про майбутнє благополуччя, а не про моральний стан дружини. Про те, що її душа скалічена його обіцянками, Григорій навіть не думав.

Спогади знову повернули дівчину в минуле. Галя тоді вже була в декретній відпустці, але слід було негайно забрати важливі документи з роботи. Їй неодноразово телефонували з роботи, прохаючи прийти. У той час дівчина почувала себе недобре — ніби якесь передчуття травило душу, днями лежала в ліжку, самотньо дивлячись у вікно. Вона вже тиждень просила чоловіка, щоб відвіз її, та йому, як завжди, виявилось ніколи. На роботі теж ніхто не захотів підвезти їй документи, адже потрібен був її підпис, і ніхто нічого не бажав знати. Начальниця по телефону сипала погрозами, не дивлячись на вагітність співробітниці. Зібравшись із силами, Галя, зціпивши зуби, вирішила сама з’їздити за документами. Вона ще раз набрала номер Гришки, та він знову пообіцяв на наступному тижні з’їздити за паперами, а зараз у нього зовсім немає часу та можливості відлучитися.

Вулиці скувала ожеледь, тож на свій страх і ризик Галя ступила на слизьку поверхню. Із горем пополам добралася до роботи і владнала все з паперами. Відчувши страшенну втому, важко опустилася на лавку біля роботи, не уявляючи, як вона зможе повернутися додому. Знову зателефонувала чоловікові, який спочатку нагримав за те, що відволікає від роботи, та потім, все-таки  пообіцяв під’їхати через п’ятнадцять хвилин. Йому якраз потрібно купити потрібну деталь, і він буде в цьому районі. Вона прочекала його пів години, потім годину.

Спробувала знову зателефонувати, та у відповідь почула «абонент знаходиться поза зоною досяжності». Надворі швидко сутеніло, тому вона вирішила якось добиратися до зупинки транспорту. Галя почала тремтіти від переохолодження, відчуваючи, як мороз сковує усе тіло. Як на біду, льодяні стежинки припорошило снігом, який створив оманливе відчуття безпеки. Один невірний крок на слизькій поверхні, яка спочатку здалася покрита затрамбованим снігом — і вона не втрималася та полетіла шкереберть сходами вниз. Майже відразу втратила свідомість, навіть не чула, як до неї підбіг один небайдужий чоловік. Що було далі – пам’ятає смутно, уривками. Відкрила очі – а навколо метушилися якість чужі люди, потім поїздка каретою «швидкої», і знову пустка. Пустка в голові, пустка в думках, і страшенний біль, що вивертав тіло. Як тільки прийшла до тями, почала мацати живіт, адже руки самі потягнулися до найціннішого. Свідомість опалило вогнем від усвідомлення найстрашнішого, тому вона дико закричала:

— Де моя Маринка? Що ви зробили з моєю дитинкою?

Прибігли лікарі і медсестри, тримали її за руки і ноги, намагаючись утихомирити, швидко вкололи знеболювальне. Пізніше їй пояснили, що падіння призвело до втрати дитини. Мовляв, сама винна. Сама винна, що по такій погоді вирішила вийти з дому. Ще й насварили, назвали безвідповідальною. Мовляв, нічого було шлятися в такому стані по вулиці. Вона лише гірко плакала та спробувала виправдовуватися. Якби ж не необхідність, якби ж вона знала, що так буде, то ніколи б не ризикувала життям майбутньої дитини. Гришка винувато топтався біля лікарняного ліжка, мнучи в руках зів’ялі на морозі квіти.

Галя заламувала від безвиході руки, хапала у відчаї руки гінеколога, запитувала, з надією зазираючи в очі, чи зможе знову завагітніти. У відповідь почула, що невеликий відсоток існує, але ніхто не може дати гарантії, що вона зможе благополучно виносити і народити дитину. Дівчина хапалася за той відсоток як божевільна, як на роботу ходила на огляди, тішила себе примарними ілюзіями. Та поки що прогнози були невтішні. Чоловік намагався не помічати її блиск в очах, коли бачила на майданчику у пісочниці чужих діток, просто поринувши з головою у роботу.

Тим більше, перед ним замайоріла надія відкрити власну майстерню, а не працювати найманим робітником. Вони признавались одне одному в коханні, але це був спосіб замаскувати проблеми в сім’ї, яка почала тріщати по швах.

Другий раз… Годинник відбив північ, а Гриші ще не було вдома. Заспокійливе потроху почало діяти, заколисуючи Галинку, але спогади не могли спинити свій потік. Коли, нарешті, їй вдалося завагітніти вдруге, вона боялася ступити зайвий крок, остерігалася черговий раз вийти з дому. В квартирі постійно лунала неголосна класична музика, заспокоюючи нервову систему. Чорнявка якось змінилася. Здавалося, зсередини її освітлює невидиме світло, даючи надію на щасливе майбутнє.

Гриша став частіше бувати вдома, ніби усвідомлював провину і намагався виправитися. Тепер по першому проханню їздив в аптеку чи в магазин, привозячи свіжі продукти, балував дружину. Мріяв про хлопчика, але і цього разу чорний фатум перекреслив все. Хоча Григорій і частіше бував вдома,та через те, що накопичував гроші на майстерню, погодився на нетривале відрядження. Як він обіцяв дружині, що ще ж до пологів два місяці, а він буде відсутній лише три дні, і за цей час нічого не станеться. Гришка палко завірив, що домовився зі своєю матір’ю, щоб вона вже завтра зранку приїхала, щоб побути поряд за його відсутність.

Та не минуло й шести годин після від’їзду чоловіка, як різкий біль скрутив живіт. Заледве переставляючи ноги, Галя покрокувала до ліжка, та не дійшла… замакітрилася голова, і вона впала навзнак … Через годину в калюжі крові її знайшла сусідка Магда, у якої були запасні ключі про всяк випадок. Наступного ранку біля лікарняного ліжка зібралися чоловік і свекруха, котра невдоволено стискала тонкі губи. Григорій сумно заглядав в очі дружині, потім нерішуче підійшов, і взяв за тонку руку, оповиту трубочками системи. Галя все зрозуміла, по щоках потекли сльози відчаю: