Глава 18

Григорій Стельмах прокинувся дуже рано від жагучого бажання пити. Ледве розплющив очі, як все тіло прорізав різкий біль. Але найбільше боліла голова, яка розколювалася після вчорашньої пригоди. Чомусь пам’ять поверталася уривками, не даючи можливості скласти в голові цілісну картину. Відчуваючи за собою провину, він почав згадувати події вчорашнього вечора. Ось він за столом хвацько перекидає чарки зі Степаном, ось він через щось поскандалив із ним, а далі – прірва. Нібито згадав, що посварився з Галинкою, навіть кричав на неї. Але за що? І чи це правда?

Вставати з ліжка зовсім не хотілося, та бажання змочити водою палаюче горло перемогло. Після трьох склянок такої смачної води він нарешті згадав, що на сьогодні запланував занадто багато справ у майстерні. Чоловік вкладав багато сил у бізнес, майже всі гроші пускаючи в обіг. Та не все так гладко було на роботі, як він розповідав Галинці. І ці проблеми належало вирішувати негайно, інакше можна залишитись і без майстерні, і без квартири. Важко зітхнувши, тремтячими руками  поставив чайник, намагаючись міцною кавою привести себе до тями.

Гришка не товаришував із алкоголем, і гидував тими, хто напивався і вів себе по-хамськи. Однак вчора після першої чарчини втратив контроль, і його розвезло настільки, що і досі не міг прийти до тями. Пам’ятав, як накинувся на колишнього друга Степана, але той легко його зборов.

— Чому я накинувся на Стьопку? — бурмотів сам до себе, шукаючи по шухлядах таблетку від головного болю, — Як згадаю, може щось проясниться. Коли прийду до тями, точно перетелефоную. Не варто отак різати поли зі старими друзями, особливо коли вони зажили великих грошей та зв’язків. Може, Степан допоможе мені з моїми проблемами?

За такими думками швидко одягнувся і почав збиратися на роботу. Перед виходом поглянув на сплячу дружину, яка спала міцним сном і не здогадувалась, що чоловік просто тікає з дому:

— Спи, Галинко. Сподіваюся, ти мене вибачиш за вчорашнє. Хоча… я й сам не пам’ятаю досконало, що я вчора витворяв.

Лагідно поправив легеньку ковдру і рішуче покрокував до дверей.

***

У майстерні на Стельмаха уже чекали. Він приїхав занадто рано, бо сьогодні запланував співбесіду з новим бухгалтером. Колишня бухгалтерка пішла у декретну відпустку, а знайти тямущого спеціаліста на невелику зарплатню зараз дуже складно. Кіру порекомендував Григорію один із його працівників. Вона була його двоюрідною сестрою і перебувала у складних життєвих обставинах. Михайло довго ходив за Григорієм та переконував взяти на роботу його родичку. Мовляв, вона дівчина розумна і серйозна, але раз у житті спіткнулася, і їй дуже потрібна робота. Вона буде старатися, тому Григорій не пожалкує, що допоміг їй.

Кіра вдало закінчила інститут, ще перед отриманням диплому отримала гарні рекомендації і майже влаштувалася на перспективну роботу. Та одним вчинком перекреслила собі життя — завагітніла від одруженого чоловіка, котрий відразу її кинув напризволяще. Дівчина сама виховувала семирічного сина, а через те, що він часто хворів, її не хотіли брати на роботу.

Керівники організацій не могли довго терпіти постійних прохань про відгули, тому через деякий час змушували дівчину шукати іншу роботу. Григорій ладен був прийняти будь-якого вправного бухгалтера, нехай навіть часто перебуває на лікарняних. Лише б справлялася з роботою, вчасно здавала звіти.

Під дверима майстерні стояла на вигляд зовсім юна дівчина. Тендітна красуня, яка заледве закінчила школу.

«Цікаво, що тут забула ця блондинка?» — подумки спитав себе Гриша, — «Якби ж на машині була, то зрозуміло — приїхала домовлятися про ремонт. Може, заблукала?»

Він навіть не міг припустити, що перед ним стоїть Кіра. Саме та бухгалтерка, кандидатка на роботу, котру так розхвалював колега. Підійшовши, він запитально підняв вгору брову:

— Дівчино, ви в майстерню? Чи когось тут чекаєте?

Блондинка зашарілась, а потім підняла на нього величезні, ніби озера, блакитні очі з пухнастими віями:

— Я на співбесіду до Григорія Івановича. Не підкажете, де його знайти?

— Чому ж ні? Підкажу. Це я. Тобто ви мене знайшли, — відкрив двері і жестом запросив дівчину всередину,— Проходьте. Тільки я вас зовсім інакше уявляв … — зірвалося з губ.

Якщо зовнішність дружини Галинки спопеляла до дна своєю оригінальністю, запозиченою у гарячої іспанської землі, то зовнішність Кіри була якоюсь спокійною — тендітна субтильна фігурка, ніби у підлітка, тонкі руки та ноги, а на додачу — наївні оченята та коротка стрижка. Здалеку Кіру можна було переплутати зі школяркою, хоча їй уже виповнилося двадцять сім.

Після коротких перемовин Григорій упевнився у професіоналізмі Кіри та із радістю запропонував блондинці роботу. Його невеликі вимоги вона зобов’язалася виконувати, навіть запропонувала нові ідеї ведення документації, які чоловік із задоволенням прийняв.

Вони домовилися, що Кіра частково працюватиме з дому, і приїжджатиме десь на півдня, коли виникне в цьому нагальна потреба. Кіру влаштовувала запропонована зарплата, на більше в нинішніх умовах вона не могла розраховувати, не дивлячись на свою кваліфікацію.

Погляд Кіри ковзнув по Стельмаху. Вона явно зацікавилась чоловіком, та потім помітила обручку на безіменному пальці і засоромлено відвела погляд. Гришка зробив вигляд, що нічого не помічає. Його коханням, яке спалювало до тла своєю ревністю і підозрами, була тільки Галинка. От і зараз він згадав дружину, і серце стиснулося від негарного передчуття. Якимось дивом пам’ять частково відтворила події вчорашнього вечора, та цього було достатньо, щоб він застогнав, обхопивши голову руками. Підозра гострим ножем розкраяла серце, змусивши його стиснутись від болю.

Стельмах швиденько закінчив співбесіду і підписав необхідні документи. Незабаром почали підходити інші співробітники, які зацікавлено позирали на нову бухгалтерку. Кіра червоніла від чоловічої уваги, їй ще не доводилось працювати в чоловічому колективі. Можливо, серед цих працьовитих рукастих чоловіків вона нарешті знайде своє щастя? Однак вони не йшли в ніяке порівняння з начальником — Григорієм Івановичем, у котрого в очах зачаївся якийсь потаємний біль, якась дивна загадка, яку так хотілося розгадати. Невже нещасливий із дружиною? Що його тривожить? Дівчина вирішила за будь-яку ціну розгадати таємницю, що притягувала до себе, ніби магніт.