Глава 16

Позашляховик плавно підкотив до заквітчаної різнотрав’ям галявини поблизу лісу. Галинка вискочила з авто і з захопленням роззиралася навкруги. Хотілося обійняти весь світ та кричати на повні груди. Як же привітно природа зустріла її — таку знервовану після вчорашньої перепалки з чоловіком. Дзюркотіли безтурботні коники, джмелі діловито вмощувалися на пухких суцвіттях конюшини, метелики злегка тріпотіли крильцями, ніби перестрибуючи з однієї квітки на іншу. Саме неторкана краса, не стривожена людським втручанням, допомагала дівчині почерпнути сили і наснаги для творчості.

Художниця, вже здавалось, розчинилась у п’янкій літній красі, кружляла по галявині та вибирала вдале місце для написання картини. Коли дівчина визначилася з місцем, повернулась до автомобіля, з нетерпінням чекаючи, поки Стьопа витягне і встановить її інструмент для роботи — улюблений мольберт. Працюючи над картиною, Галя забувала про все на світі, зливалася в одне ціле з пензликом та мольбертом, повністю занурившись у перенесення красот природи на полотно. Вона не помічала навіть Степана, який захоплено дивився на неї.

Якби вона повернула зараз голову, то побачила б усе — закоханий ще з дитинства погляд, вираз захоплення в зелених очах. Деякий час Степан просто стояв, схрестивши руки на грудях та милувався красунею. Марчука зачаровувало в ній усе: тендітна постава, аристократичні рухи, прозорі смарагдові очі з пухнастими віями, смоляне кучеряве волосся, що розвівалося під лагідними поривами вітру.

Чоловік боявся дихнути на неї, але ще більше прагнув пригорнути і ніколи не відпускати. Він уже давно відплатив за свій необдуманий вчинок на випускному, коли для себе вирішив, що з Норою у нього буде щасливе майбутнє. Як виявилося, не кожна дівчина може зробити його щасливим. Його такі досконалі коханки з довгими ногами та куцим розумом давно стали передбачуваними і вимагали від нього тільки одного — грошей. Він не вважав себе жадібним і звик щедро відплачувати за надані послуги, але все це швидко остогидло.

Одного разу навіть надумав спробувати зіграти у палке кохання з Норою. Саме спробувати, однак нічого доброго із цієї затії не вийшло. Дружина не викликала ніяких почуттів. Жодного натяку на шаленство та поривання душі. Тож як він не намагався перебороти себе – все закінчувалося одним і тим. Всі спроби стати ближче закінчувалися істерикою і шантажем дітьми. Як він втомився від усього всього! Випадкова зустріч із Галинкою перевернула все з ніг на голову — він відчув потребу просто бути поряд, даруючи приємні моменти коханій.

Хоча дівчина й була заміжня, він ніколи не вважав шабутного Гришку своїм суперником, ба, більше — він не вірив, що Стельмах може зробити її щасливою. У цьому він і переконався на зустрічі випускників. Такій вільній пташці високого польоту, як Галинка, не варто губити свій талант, викладаючи в школі мистецтв, та ще й паралельно проводити майстер-класи. Їй слід мати велику майстерню, щоб вона могла творити, не відволікаючись на дрібниці, влаштовувати персональні виставки, на яких би вона щаслива і чарівна позувала перед об’єктивами фотокамер та роздавала автографи.

— Галю, я схожу на розвідку, — тихо прошепотів чорнявці, щоб не лякалася його тимчасовій відсутності.

Степану так захотілося зробити їй сюрприз. Простий сюрприз від щирого серця, щоб порадувати її серденько та якось залагодити провину. Адже він помітив, що красуня досі сумна через вчорашню бійку, хоча й намагається це приховати. Та й не звик він просто отак сидіти і милуватися чорнявкою, коли можна щось зробити для неї приємне.

Галинка неуважно кивнула на знак згоди, адже перебувала десь у своїй уяві і не зрозуміло, чи може зараз взагалі сприймати якісь слова. Чоловік залишив піджак в автомобілі, і тихою ходою пішов до найближчого ліску, котрий манив прохолодою. Так і є, зовсім поряд зі стежкою Степан знайшов суничну галявину. З-під різьблених зелених листочків сором’язливо визирали червоні краплі — стиглі суниці. Він нахилився і на повні груди вдихнув ягідний аромат — духмяний, напоєний літом. Після цього витягнув із кишені білосніжну носову хустину і назбирав ягід, відчуваючи себе отим хлопчиськом, який носив однокласниці на підвіконня смачні суниці.

Потім враз оговтався. Пора вже забирати Галинку з пекучого сонця, інакше схопить тепловий удар. Таке ж уже було колись, ще класі у восьмому. Тоді дівчинка наскільки захопилась малюванням, що не помітила, як перегрілася на пекучому сонці і зомліла. Степан поспішив до коханої. Стежка вивела назад на галявину, де Галя в задумі наносила черговий мазок на полотно. Тихенько підійшов з-за спини, щоб не сполохати, шепотом позвав:

— Галю, я не заважаю?

Дівчина різко обернулася, в очах через вінця плескалось захоплення — вона нарешті змогла віддатися своїй пристрасті — малюванню. Степан застиг на місці, з любов’ю простягаючи ягоди на білосніжній хустинці:

— Це тобі — найпрекраснішій художниці на світі, — серце забилося сильніше, навіть дихання перехопило.

Витончена краса дівчини так контрастувала з викличною зовнішністю дружини. Якщо Нора вражала яскравою, навіть викличною красою, то Галя приваблювала затамованим сумом, очі виблискували прихованою ніжністю. Не помітив, коли сказав:

— Галю, я б хотів завжди бути поруч, — закашлявся, помітивши нерозуміння в її очах.

Несподівано обличчя чорнявки освітила така неземна посмішка:

— Стьопо, природа завжди навіює такі думки. Хочеться, щоб цей час ніколи не закінчувався. Тим більше, ти, мабуть, багато часу проводиш в офісі, тому тобі навіть ніколи спинитися і озирнутися навколо.

— Мабуть це мені сонце голову напекло, — вирішив погодитися, — Галю, а як же ягоди? Тут неподалік знайшов чудову суничну галявину. Може відпочинеш, підемо посмакуємо?

— Я не проти. Від лісових суниць ніколи не відмовлюсь. Важко втриматися від такого аромату.

Галинка взяла хустинку і вдихнула ягідні пахощі, від задоволення примружила очі. Аромат переніс її у дитинство, де не було проблем, не було болю і страждань. Та кому зараз потрібні її сповіді? Нехай Степан думає, що у неї все гаразд — чоловік, робота, написання картин… Нехай її біль залишиться назавжди з нею. Зараз дівчина нікуди не поспішала, адже знала, що Гришка буде на роботі до пізнього вечора. Неодноразово траплялися випадки, коли він там залишався навіть на декілька днів через якесь термінове замовлення від грошовитого клієнта, котрий не звик чекати. Галя ніколи не ревнувала Гришу, бо була впевнена в його вірності. Адже не може чоловік, який так ревнує її до нестями, до зубного скреготу, піддатися на чари якоїсь іншої жінки.