Глава 15

Степан Марчук полюбляв швидкісну їзду на автомобілі. Та і як її не любити, коли перебуваєш за кермом потужного авто у двісті кінських сил, і все тіло несвідомо просить натиснути на газ. Однак, у місті поводив себе дуже обережно, безглуздо не перевищував швидкість, завжди зупинявся перед пішохідними переходами. В такі хвилини він любив думати про життя, уявляти, як би воно склалося в іншій ситуації.

Іноді з жалем думав, що хотів би, щоб життя склалося по-іншому. Напевно рано зв’язав себе сімейними узами, почав заробляти великі гроші, які зобов’язували мати все більше і більше. Хоча він сам свідомо вибрав цю долю. Свідомо підбивав клинці до Нори, знаючи, що її батьки забезпечать їм розкішне життя. На це він і зробив ставку. А якби не вдале одруження – ким би він став? Та ніким. Тому не варто жалітися на долю. Одне гнітило – Елеонору він так і не зміг покохати, не дивлячись на її випещену вроду. Не дивлячись на те, що вона його дуже кохала.

Коханки змінювали одна одну, не залишаючи в душі ні краплі тепла. Вже на наступний день забував імена та зовнішність, побачивши чергову кралю. Проте, були і тривалі романи, які потребували обережності у виборі місця та часу зустрічі. З останньою, синьоокою Ілоною, заледве зміг розірвати відносини — її стало занадто багато в його житті. Почалися вимоги розвестися з дружиною, почати нове життя з нею. Дуже смішно! Яке там нове життя з коханкою? Він уже все на світі бачив, і в ліжку випробував такі викрутаси, що Ілоні навіть і не снилося.

Після вчорашньої зустрічі випускників Степан досі перебував під враженням. Жодна з його коханок не могла викликати в нього такий трепіт, який викликав короткий поцілунок із Галинкою. Та це і поцілунком не можна було назвати. Короткий доторк, який перервав той несамовитий Гришка. Однак, досі тілом проходила дрож, лиш тільки згадував, як торкнувся губами соковитих губ коханої. А що, якби життя склалося по-іншому? Це б він зараз замість Гришки гарував у майстерні, чи на іншій роботі, забуваючи, яка неземна краса знаходиться поруч. Е, ні! Він ніколи б не проміняв Галченя на майстерню, все життя посвятив би їй, одній.

Сьогодні зранку хотів непомітно вислизнути з будинку, щоб з’їздити в центральний офіс, перевірити, як ідуть справи. Нещодавно за рекомендаціями прийняв на роботу нового заступника, точніше, заступницю, чарівну панянку Ірен, котра вміла відмінно маніпулювати цифрами. Дівчина, незважаючи на гострий розум, який підтвердила дипломом престижного закордонного університету, мала модельну зовнішність та чарівну посмішку.

Ірен ще не повністю освоїлась на новій роботі, тому Степану хотілося на свіжу голову власноручно перевірити, чи правильно вона прописує умови контракту, який вони підпишуть наступного тижня. Та й хотілося просто поспілкуватися з красунею у неформальній обстановці, без інтимних натяків. Хоча була іще одна причина, через яку він прагнув утекти із дому.

Елеонора з першим промінням сонця підняла черговий скандал. Хтось їй нашепотів на вушко, що у нього романтичні відносини з Ірен, тому вона вимагала негайного звільнення заступниці. Коли Нора побачила Ірен, то зрозуміла, що її пристрасний чоловік не пропустить такої красуні. В хід пішли спочатку слова, потім — погрози з істериками. Хоча його друзі напевно знали (в чім і переконували ревниву Нору), що він ніколи на роботі не заводив шури-мури. Для Марчука бізнес ішов окремо від інтиму. Та їй було байдуже. Вона не розуміла, що для Степана важливіше було знайти тямущого фінансового директора, ніж намагатися перетворити її на коханку. Йому знайти чергову коханку – раз плюнути, не вистачало ще наражатися на небезпеку під пильними очима Нориних та тестевих наглядачів.

Не вистачало іще, щоб дружина влаштувала ще один скандал прямісінько в стінах компанії, перетворивши його на посміховисько перед підлеглими. Краще б Нора працювала на батьківській фірмі, так ні ж — вирішила займатись вихованням дітей, хоча насправді вся турбота за підростаюче покоління була покладена на штат гувернанток. А від безділля — дах точно поїде далеко і надовго. Маючи купу вільного часу та невитрачену енергію, вона всі сили докладала, щоб зробити чоловіка «щасливим». Звісно, у своєму розумінні значення цього слова. Від цих дій Степану здавалося, що Елеонора прагне затягнути його у прірву постійними докорами та ревнощами. Розлучення все-одно не здавалося виходом із ситуації.

Він знав, що дружина відбере у нього дітей і налаштує проти нього, а досі могутній тесть стане на її сторону. Ще й розчавить його. Тому нехай мине хоч іще п’ять років цієї каторги, поки хлопчаки не закінчать школу, а доня трохи підросте. От тоді прийде його час, до якого він уже зараз готувався. В голові плекав марну надію, що Нора в когось закохається і сама захоче розлучення на мирних умовах, однак вона була цілком і безповоротно схиблена (інакше не скажеш) на Марчуку. У неї кругом були свої очі і вуха, котрі повідомляли кожний крок чоловіка.

Хоч зараз не хотілося ні про що думати, хоча б якось відволіктися. Чоловік заїхав ненадовго в офіс та залагодив нагальні справи. Після цього йому чомусь стукнуло в голову поїхати в заміський ресторан, де можна було не тільки смачно поїсти, а просто замовити номер, щоб гарненько відіспатись. Зараз він мріяв просто відпочити наодинці. Не хотілося бачити нічого і нікого, тому він навіть вимкнув телефон.

Ось із такими невеселими думками він і мчав по шосе, утікаючи від проблем. Вітерець лагідно залітав у салон, лунала неголосна музика, автомобіль заспокійливо погойдувався на рівній дорозі. Несподівано на обочині він побачив до болю знайому фігуру, яка несла мольберт у сумці через плече. Така тендітна, така бажана, така рідна. Спершу він подумав, що це марево, адже цього не могло бути насправді – він тільки-но думав про Галинку, а вона – ось, перед ним. Не вірячи своїм очам, він міцно їх заплющив, а потім різко розплющив. Марево не зникло. Степан різко вдарив по гальмам, відчуваючи, як кров від хвилювання зашумувала у вухах: