Глава 14

Галинка заледве довела додому чоловіка. Цілу дорогу він проклинав Степана, Нору, звинувачував Галинку, ніби вона була винна у тому, що сталося. Після прикрого інциденту вона хотіла швидше доправити чоловіка додому та вкласти спати, адже розуміла, що після повернення він розійдеться ще більше.

Він напився вперше за довгий час. У такі моменти в нього з’являлася агресія та неадекватність у вчинках та словах. Знаючи таку особливість свого організму, він намагався не допускати подібного. Але сьогодні зірвався. Спочатку з радості втратив контроль над собою, адже щиро радів зустрічі з колишнім однокласником, а потім – з горя, бо побачив, яку свиню підклав йому так званий друг. У всьому він звинуватив дружину. І виплеснув на неї усе, що накопичувалося в нього у душі довгі роки.

Не дивлячись на їхнє кохання, став обвинувачувати Галю у всьому найгіршому, нібито вона спаскудила йому життя. З цього починалися ледь не всі їхні серйозні скандали. Якби не вона, то він поїхав би на заробітки за кордон і там залишився. А тут встряв у підробітки, кредити, і не бачить просвітку. Дівчині стало соромно за його поведінку, сусіди й без того косяться на їхню сім’ю, а завтра будуть обговорювати всім під’їздом. Нарешті вони опинилися вдома, але Стельмах не міг вгамуватися. Краще б пішов уже спати, а не ятрив серце дружині.

— Ти думаєш, я нічого не зрозумів? Я все бачив. Ти пускала бісики тому багачу Стьопці. Все підморгувала, та сміялася з його тупих жартів. Галко, ти ще зі школи його кохаєш. І не перестала кохати навіть через скільки років. Я знаю, що ти зі мною нещасна, і хочеш мене покинути. І якби не його поспішне одруження з Норою, стрибнула б до нього в ліжко! – очі Гриші налилися кров’ю, він заледве стояв на ногах, – Саме для цього ти і вмовляла мене піти на ту кляту зустріч! Ось для чого вам знадобилася ця здибанка. Щоб наставити мені роги та виставити посміховиськом. А я бовдур повірив, що ти хочеш побачити однокласниць.

— Гришо, давай я тебе вкладу спати, — лагідно запропонувала брюнетка, беручи чоловіка під руки, намагаючись заспокоїти.

Та він струсив її з себе, як шкодливе кошеня, ніби не чуючи її слів та продовжуючи свої звинувачення.

— Слухай, а воно вартує того? Вартує таке паскудне життя зі мною твоїх молодих років, а, Галю? А може, це я прив’язав тебе до себе? Ти ж у мене художниця, а змушена працювати за копійки. Ми ж тобою зовсім різні, у нас різні інтереси. Мені вже й на роботі кажуть… — ще більше розпалювався чоловік, стискаючи до болю руки в кулаки.

— Що кажуть? – вона намагалася якось змусити його заспокоїтись, щоб не наробив бешкету в квартирі. 

— Що ти занадто гарна для мене. Ніби я не вартий тебе. А особливо після того, як ти прийшла до мене на роботу, почалися обговорення за моєю спиною. А дехто навіть не притишував голос та підколював прямо у вічі. Знаєш, що… Хочеш розлучення? Я настільки тебе кохаю, що готовий відпустити тебе. От прямо зараз. Отримуй жадану волю! Стелися доріжка!

Галинка підійшла до чоловіка і міцно обійняла його, хоча він і намагався вирватися. По його мужньому обличчю потекли сльози відчаю.

— Гришо, все буде добре. Хвилинна слабкість. Це в тобі говорить образа та алкоголь. З ким не буває? Давай, я допоможу тобі вкластися у ліжко. Ти поспиш, і зранку все забудеш.

Дівчина продовжувала обіймати чоловіка, потроху хитаючись з ним у сторони. Такі лагідні рухи потроху заспокоювали, особливо в компанії з ніжними поцілунками, якими Галя покривала обличчя коханого. Чоловік подивився на неї просвітлілим поглядом:

— Галю — ти скарб. Ти найкраще, що могло зі мною трапитись у житті. Ти права. Пішли спати, а завтра — буде день, тоді й поговоримо.

Брюнетка за роки сумісного проживання знала, як заспокоїти чоловіка. Будь-яка істерика з її боку спровокувала б ще більший скандал, а вона цього аж ніяк не хотіла. Особливо після смерті своєї матері вона стала такою сентиментальною, трималася за Гришу з усієї сили. І вона вже й сама не знала, чи між ними все ще панує кохання, чи проста прив’язаність. А може відчуття обов’язку та вдячності за вчасно підставлене плече. Дві самотні душі посеред людського океану дуже потребували одне одного. І ніхто це краще не розумів від Галинки — художниці, яка тонко відчувала людські поривання.

***

Галя прокинулася пізнім ранком, коли сонце пробилось у шпарки між занавісками і лоскотало промінчиками її обличчя. Дівчина із задоволенням потягнулася, заодно промацуючи сусіднє місце на ліжку. Однак половина чоловіка вже була порожня. І порожня вже тривалий час. Коли Гришка прокинувся і пішов – вона не знала. Це було так, ніби він поспішно тікав, не бажаючи говорити з нею.

Чорнявка деякий час лежала, згадуючи вчорашній вечір. Настрій повністю зіпсувався, тому вона насупившись, встала. Навіть сьогодні, у свій вихідний, Гриша поїхав у майстерню. Знову знайшов якусь термінову справу лише б утекти від неї. А їй так хотілося поніжитися в ліжку з коханим, ні про що не думаючи, лише насолоджуючись присутністю один одного. Але в нього, як завжди, були справи. Справи важливіші за неї, законну дружину. Галинка, продовжуючи роздуми, на автоматизмі привела себе в порядок, заспокоїлась, із насолодою посмакувала на кухні кавою з вершками.

Якщо вже нічим зайнятися по господарству, а погода настільки гарна, то можна відправитися на природу і помалювати. Чоловіка все одно не буде до вечора, а можливо, й до ранку. А малювання завжди допомагало їй відсторонитися від проблем, зануритися у власний світ неймовірних кольорів та відтінків. Тим більше, якщо власниця галереї натякнула, що рада прийняти необмежену кількість її робіт. Говорила, що це її шанс, і потрібно ловити момент, поки її картини потрібні людям.

Дівчина швидко одягнулася і прихопила з собою мольберт і фарби. Усвідомлення того, що за свою працю вона може внести вагомий вклад у сімейний бюджет додало їй сил. На той випадок, якщо вже Гриша згадає про її відсутність, вирішила залишити записку. Красивим почерком написала декілька слів про своє місцеперебування, знизу прималювала сердечко та причепила її до холодильника. На цьому місці він точно побачить послання. Чомусь не хотілося телефонувати йому, адже буде знову читати нотації, говорити слова так званої підтримки. Мовляв, краще б дочекалася його повернення, а він із комфортом вивезе її за місто. Таке декілька разів траплялося. Хоча сьогодні він просто може не відповісти на дзвінок, посилаючись на зайнятість. А якщо і захоче розмовляти, то, скоріше за все, відмовлятиме від поїздки.