Глава 6

— Стьопо, коханий, — граційно підійшла Нора до чоловіка, який одягався зранку на роботу, на ходу попиваючи каву, — Нас із тобою запросили на вечір випускників, який відбудеться через два тижні. Це гарна можливість вийти в люди. Відпочити врешті-решт. Забути хоч на один на один вечір про роботу і відтягнутися на повну. Тому, вирішуй свої справи і підемо разом. Ми дуже давно разом ніде не з’являлися, як пара. Говорю тобі заздалегідь, щоб встиг відмінити всі зустрічі.

Степан мовчки продовжував зав’язувати галстук, який сьогодні чомусь постійно виходив перехняблений. Від цього бізнесмен все більше дратувався.

— Зустріч випускників? Це те свято, де збираються люди-однолітки, які одинадцять років змушені були терпіти один одного цілими днями в одному приміщенні, – на одному диханні проторохкотів Степан, продовжуючи змагатися з неслухняним галстуком, – Тільки із-за того, що народилися в один рік? Та половина з них терпіти не могли один одного! І ти це прекрасно знаєш! А після випускного ніхто ні в кого не поцікавився, як справи. Як розійшлися п’яні після випускного, так і забули один одного. А тепер, бач, зібралися через п’ятнадцять років і зі штучними сльозами на очах говорять, що скучили один за одним.

— Стьопо, ну чому ти став такий черствий та байдужий? Чи ти не хочеш побачити когось із однокласників? Не бажаєш просто розслабитися? А може ти не хочеш йти разом зі мною? Чи тобі остогидла моя присутність?

— Норо, ти ж прекрасно розумієш, що нікого з колишніх однокласників не хочеш бачити, – промовив чоловік, проігнорувавши останні їдкі слова, – Для тебе вони – колишня свита. Признайся хоча б собі – ти просто хочеш ефектно з’явитися і нагадати – хто був королевою класу. Ти прагнеш викликати заздрощі в колишніх однокласників: ось, дивіться і поклоняйтесь – я ваша зірка, обвішана діамантами! Але ж ти розумієш, що твоя корона багато в чому лише із-за багатих батьків, які не жаліли ганчір’я, щоб їхня кралечка була наймоднішою!

— Ну чому ти знову хочеш мене образити? Невже я стала тобі така огидна? Зроби для мене бодай щось! – блондинка почала закипати, нервово розмахувати руками. Від її рухів трішки розв’язався коротенький халат, продемонструвавши засмагле досконале тіло.

«Щось ти забагато буваєш в СПА-салоні, кохана дружинонько. Підсмагла, ніби курка-гриль. А була ж білошкірою блондинкою» – подумав чоловік, байдуже козвнувши очима по фігурі, – «Хоча раніше подібна демонстрація тіла дуже збуджувала. І я часто тоді запізнювався на роботу. А зараз нічого не відчуваю, крім байдужості».

Вираз на обличчі Степана не сховався від очей Нори.

«От гад такий. Мерзотник. А раніше ж був романтичний та ненаситний до мого тіла. Мабуть, чергову курку знайшов», – зі злістю подумала білявка, – «Ну нічого, я доберусь до неї та вискубу з неї пір’я. Ще й тобі дістанеться, зраднику».

— Норо, облиш, – втомлено промовив Степан, який розумів, що вчасно не заспокоєна дружина подібна нерозірваній бомбі, – Я не можу. Ще раз повторюю – у мене немає бажання нікого з них бачити. Я дуже зайнятий, щоб витрачати час на подібні збіговиська. Давай, до вечора, — накинув на плечі піджак і рішучим кроком пішов до виходу з будинку.

— А для своїх коханок ти не зайнятий? – заступила шлях розсерджена фурія, – Думаєш, я не відчуваю, що від тебе постійно смердить жіночими парфумами? Причому, різними.

— Облиш мене. Норо, ти маєш усе, чого так прагнула. Гроші, діти, насамкінець, я – твій законний чоловік, — хмикнув Степан.

Ще раніше він якось вибирав слова, щоб залагодити сімейні конфлікти, але тепер йому було байдуже.

— Якраз тебе я і не маю! Тебе постійно немає вдома! І навіщо я тільки згодилася вийти за тебе? Я розкажу таткові! Він тебе в порошок розітре, розчавить, як хробака! – продовжувала верещати блондинка, хапаючи чоловіка за руки, – Хто тебе з лайна витягнув, холоп! Ким би ти був, якби не я та гроші моїх батьків? Дивись, дограєшся. Звідки витягли – туди й засунемо.

— Норо, ти така негарна, коли зла. Подивися на себе в дзеркало! Що скажуть твої випещені подруги? А ти ж для них була і залишаєшся «іконою стилю».

— Мені наплювати! Ти підеш зі мною на випускний і зіграєш роль закоханого чоловіка! Інакше! Інакше! – поясок шовкового халатика повністю розв’язався, показавши випещене тіло.

Але Степан знову було байдуже, жоден м’яз на тілі не ворухнувся від вигляду розкішного жіночого тіла. Він лише промовив:

— Мені тебе шкода. Де твоя гордість? Навіщо ці дешеві трюки? Гаразд, я подумаю. Заспокойся. Норо, мені правда вже час іти.

Марчук звільнився від задушливих рук і вийшов за поріг, закривши за собою масивні двері. Елеонора залишилася у вестибюлі величезного дому наодинці, гірко вдихаючи повітря. Прийшов час одягнути привітну посмішку, розчесатися і виконувати роль найтурботливішої матусі. Звісно, розповідати Кирилу Даниловичу про вибрики зятя вона не збиралася, адже хотіла ще поборотися за серце власного чоловіка. Коханки надовго не затримувались у ліжку Степана, він завжди повертався до неї та дітей.

***

Сьогодні ввечері успішний власник процвітаючого бізнесу відпочивав у нічному клубі, де був особливим та завжди бажаним клієнтом. Дівчатка знали, що Степан зараз потребує жіночої ласки, бо нещодавно розірвав відносини з черговою красунечкою. Кожна хотіла йому сподобатись, адже з вуст у вуста перешіптувалися про його незміриму щедрість і ніжність до коханок. Зайшовши до ВІП номера, привітався з друзями – Іваном і Тимуром, котрі вже чекали на друга:

— Привіт, хлопаки.

— Стьопко! Давай, друзяко, за зустріч, нарешті розслабимося, — Тимур підняв склянку з коньяком, – щось ти сьогодні запізнився. Тому з тебе штрафна!

— Будьмо! За все хороше. А особливо – за успішну угоду! Ви навіть не уявляєте, наскільки круто розвивається бізнес. Головне – вчасно схопити удачу за хвіст, щоб їсти бутерброди з ікрою, та й не тільки.

Озирнувшись, Марчук підізвав офіціантку: