Глава 3

Минуло п’ятнадцять років

Галинка Стельмах із важкими сумками, відчуваючи фізичне та нервове виснаження, поспішала додому. Останнім часом вона все більше скаржилася на долю, яка різко змінила її життя. Кожного дня після роботи вона вирушала за звичним маршрутом не додому, а спочатку відправлялася по магазинах та заходила на місцевий ринок. Сьогодні дівчина працювала до обіду, тому прагнула швиденько впоратися з покупками і порадувати чоловіка смачною вечерею. На додатковій роботі вона неочікувано отримала невелику премію, яку бажала витратити на невеличке сімейне святкування.

Веселий настрій миттю вивітрився, коли Галинка потрапила на ринку «під руку» одній розлюченій особі, для якої вилаяти незнайомих людей було основною метою існування. Чим вона не вгодила бабусі, вона так і не зрозуміла. Однак цей інцидент залишив відбиток у душі дівчини. Для вразливої красуні з янгольським характером подібна образа не минула даремно, тому вона похнюплено йшла вулицею, час від часу витираючи долонею зрадницькі сльози.

Недалеко від свого будинку дівчина побачила сусіда, який повертався додому з іще більшими сумками, ніж у неї, при цьому щасливо розмовляв по телефону з дружиною. Галинка сумно зітхнула, уявляючи, якби і її чоловік замість неї, навантажений пакетами, повертався додому. Після появи чергової непроханої сльозинки, коли чорнявка намагалася її витерти, вона не помітила, як під ногою несподівано з’явився камінь. Від несподіванки дівчина перечепилась та випустила з рук пакети. Декілька хвилин вона зі сльозами на очах збирала розсипані на асфальті продукти, згадуючи бабульку з ринку та злощасний камінь.

Не таким вона уявляла сімейне щастя та недарма довго вагалася, коли відповіла згодою на пропозицію одруження від Гриші. Повертаючись думками у минуле, вона розуміла, що якби не випадкова зустріч із колишнім однокласником у важкий для неї момент, то хто знає, чим би тоді все закінчилось.

Гриша, крім матеріальної підтримки, зумів ніжними словами та обіймами змусити забути дівчину про все на світі та повернути сенс життя. Несподівано для себе Галинка відповіла згодою на пропозицію зустрітися увечері, вже як пара. У перший же вечір Гриша намагався її підбадьорити, підкорив її веселим характером, постійними жартами та дбайливими вчинками.

Декілька місяців продовжувалися їхні зустрічі, однак серце дівчини продовжувало опиратися і не бажало пов’язувати подальше життя з Григорієм. Часто безсонними ночами вона маялась, зважуючи всі «за та проти». Але діватися було нікуди, інших варіантів виходу з подібної ситуації вона не бачила. Тому врешті-решт Галинка відповіла згодою за надто сумних обставин, а інакше б доля, напевно, розпорядилася інакше. Якби не трагічний випадок, який буквально перекреслив надії на світле майбутнє красуні, можливо б, їхні з Гришею доріжки розбіглися в різні боки.

Красуня все більше помічала прагматичність і самолюбивість у діях чоловіка, які іноді йшли напереріз із її побажаннями. Звісно, Гришка дуже допоміг в скрутний час, завжди був поруч, допоміг морально і матеріально. Тому чорнявка відчувала певну провину і зобов’язання перед ним. Хоча іноді він міг бути романтичним, дбайливим і чуйним, дарував букетики польових квітів, а одного разу, навіть приніс оберемок троянд, зірваних на клумбі біля розкішного помешкання.

Навіть найпростіше морозиво вона отримувала в подарунок ніби за певним графіком, не кажучи вже про прості для неї презенти у вигляді шоколадки чи тістечка. На це у Стельмаха не вистачало не скільки грошей, як просто небажання витрачатися на подружку. Їм разом, мовляв, і так добре без цих дрібниць. Та й певна залежність її від нього грала не останню роль. Але незважаючи ні на що, Галинка щиро закохалася у Григорія, і життя потекло швидкоплинною рікою…

Нещодавно вони з чоловіком придбали у кредит двокімнатну квартирку, де намагалися облаштовувати сімейне гніздечко. Хоча, якщо відверто, намагалася лише Галинка, марно натякаючи Гриші на купівлю потрібних речей. Чоловік на появу в помешканні милих дрібничок зовсім не реагував, іноді дратуючись за те, що занадто велика сума без користі витрачається з сімейного бюджету. Тому Галинка часто зітхала перед вітринами магазинів, мрійливо уявляючи, як би гарно прикрасила їхнє помешкання нова скатертинка чи вазочка.

Гришка весь час був у справах, тому або не міг, або й не хотів допомагати дружині по господарству. Також був байдужим до того, як його дружина справляється у великому місті. Ішлося навіть не про те, щоб іноді полегшити життя Галинці із домашніми справами чи показати молодій дружині красу вечірнього міста. Здавалося, просте прохання сходити в магазин за необхідними продуктами, наштовхувалось на кам’яну стіну відмови.

В чоловіка було безліч відмазок: у мене немає часу, я не знаю, де і що потрібно купувати. А частенько підсумковим аргументом було те, що це не чоловіча справа та я і так працюю зранку до вечора. Про те, звідки беруться продукти, з яких дружина постійно готує смачні страви, він зовсім не бажав знати. Але, коли повертався додому, в першу чергу зазирав у каструлі в пошуках смачної їжі.

Після тієї доленосної зустрічі, Галинка дізналася, що Григорій разом з товаришами займається перевезенням автомобілів з-за кордону, з наступним їх ремонтом та реалізацією. Його захоплення автомобілями переросло у відкриття маленької станції з ремонту автомобілів, де він пропадав цілісінькими днями, повертаючись додому лише пізно увечері. А часто залишався там ночувати, звідкись притягнув старенький диван та прилаштував його в одному з кутків гаражу. Галинка іноді сумно жартувала, що Гришка навіть засинає в обіймах із новою деталькою.

Свою постійну зайнятість він пояснював тим, що мусить багато працювати, щоб мати кошти на розширення бізнесу та проходження чергових курсів з авторемонту та автотюнінгу. Коли у нього з’являлась зайва копійчина, він переконував дружину, що йому життєво необхідно придбати новий набір інструментів чи навчитися професійно фарбувати автомобілі.