24 червня 1941 року. Брест. Вокзал чинив опір німцям. Ранок був туманний, і на вокзалі панувала напружена атмосфера перед боєм. З машини вийшов німецький генерал, його форма блищала на сонці, а в очах читалася впевненість у швидкій перемозі.
І ось, коли генерал, самовдоволено посміхаючись, віддає накази, лунає постріл. Куля, випущена рукою міліціонера, знаходить свою мету. Генерал падає мертво.
Починається шалена перестрілка. Німці в паніці відкривають вогонь на всі боки, замішання, кидаються в атаку. Їм вдалося прорватися у будівлі. У вузьких коридорах вокзалу розгорається запеклий бій.
Коридор заповнили звуки вибухів та крики людей. Німецькі війська, як хвиля, накочуються на будинки, прагнучи захопити кожен куточок. Стіни, колись міцні та надійні, тремтять від потужних ударів снарядів.
Розгоряється запеклий бій. Захисники, які відчайдушно борються за свою землю, розуміють, що утримувати позиції стає дедалі важче.
Коридори, колись наповнені сміхом та життям, тепер стали ареною для жорстоких зіткнень. Кулі свистять над головами, а стіни покриваються слідами від уламків. Захисники перейшли до підвалів.