7 Нарада

В кабинете начальника районного отдела милиции висел густой воздух, как дым от папиросы "Беломор". За столом, заваленным бумагами и пепельницами, сидели хмурые лица: зам по оперативной работе майор Сидоров, начальник уголовного розыска капитан Петренко и участковый лейтенант Иванов, самый молодой и, казалось, самый растерянный.

- Ну що, колеги, - почав начальник, майор Воробйов, голос його був важким, як чавунна гиря, - маємо факт: з-під варти втік рецидивіст Павлов. Втеча зухвала, з підкопом. Запитання є?

Запитань не було. Усі й так розуміли серйозність ситуації. Втеча з-під варти – це НП, яка загрожувала неприємностями всім.

-Куди він міг податися? - Запитав Сидоров, чухаючи потилицю.

-Та по шалавах вештатися буде – випалив молодий оперативник. – Награбоване ми так і не знайшли.

-Шалави – це добре, – перебив Павлов, – але надто очевидно. Він не дурень, він це розуміє. Скоріш за все, залягти на дно десь тут, у місті. Може, на горищі, у підвалі... Або взагалі, у якоїсь жалісливої старенької, представившись біженцем".

Іванов несміливо підняв руку: 

-Може, до лісу? У нас тут поряд лісосмуга велика, там можна довго ховатися.

-Або за кордон рвонути. Кордон поруч

Воробйов кивнув: 

-Усі версії приймаються. Павлов, твоє завдання – відпрацювати всі можливі місця укриття у місті. Підвали, горища, покинуті будинки. Іванове, ти відповідаєш за лісосмугу. Прочесати кожен метр, опитати місцевих мешканців. Сидоров, ти координуєш роботу, зв'язуєшся із сусідніми районами, порушуєш старі справи Синіцина, шукаєш зачіпки

Майор підвівся, його погляд був твердим і рішучим. 

-Знайти та затримати. Це наше першочергове завдання. Жодних поблажок. Працюємо цілодобово.