6 Втеча

У похмурих стінах в'язниці, де кожен звук луною розносився коридорами, сидів Павлов — відомий злочинець, ім'я якого наводило страх на багатьох. Він був затриманий, і тепер його дні проходили у сірих буднях за ґратами. Але в його серці ще горів вогонь свободи.

Він знав, що його час у в'язниці не має стати кінцем. Він ретельно планував свою втечу, і він мав таємну підтримку — його давній друг і спільник.

Якось уночі, коли тиша огорнула в'язницю, Павлов отримав сигнал. Охоронець, вдавши, що перевіряє камери, відключив одну з них на кілька хвилин. То був його шанс. Він швидко вислизнув зі своєї камери, прослизнув у темний коридор. Серце билося в грудях, але він знав, що він має всього кілька хвилин.

Він дістався службового виходу, де на них чекали заздалегідь підготовлені машини. Але на шляху до свободи на них чекали несподівані перепони — інші охоронці, які почали підозрювати щось недобре. У цей момент Павлов зрозумів, що його план може зруйнуватися будь-якої миті.

Сутичка була неминуча. Він та його друг билися, використовуючи всі свої навички, щоб пробитися до виходу. У повітрі лунав запах адреналіну, і кожен удар міг стати останнім. Але дружба та рішучість допомогли їм подолати всі перепони.

Нарешті, вони вибралися на волю, залишивши за стінами, які намагалися втримати їх. Вітер, холодний і свіжий, обійняв їх, коли вони вискочили надвір. Павлов і його друг зупинилися на мить, щоб перевести дух і усвідомити, що вони справді на волі. Але радість була недовгою — вони знали, що час не на їхньому боці.

Світло ліхтарів пробивалося крізь туман, і вдалині лунали звуки нічного міста. Павлов швидко озирнувся, перевіряючи, чи не йдуть за ними переслідувачі. У його голові крутилися думки про те, що тепер, коли вони на волі, їм треба діяти швидко та обережно. Кожен крок міг стати вирішальним.

Його друг, все ще в уніформі охоронця, запропонував сховатися в покинутому складі неподалік. Вони знали, що там можна сховатися на деякий час, поки не вщухнуть пристрасті і не вляжуться пошуки. Всередині складу панувала повна темрява, і лише рідкісні промені світла пробивалися крізь тріщини у стінах. Павлов сів на старий ящик, його думки метушилися між страхом і надією.