5 Арешт

 Зустріч Павлова з інформатором була призначена в тій же пивній. По тому , як нервово він пив пиво , стало ясно що щось є.

- Що в тебе ? - підсівши зі своїм кухлем, запитав міліціонер. 

 Замість відповіді, він простягнув листок паперу.

-Це адреса. Молодий ще . Навіть призвістка нема. Іваном звати. Продав сережки дорогі. 

-Звідки знаєш?

-Так поляки і видали.

-Не зрозумів.

-Їм свого здати , не в западло.

-Добре - дещо здивовано зрадів міліціонер. 

У похмурому провулку, затягнутому димом від сигарет і запахом алкоголю, оперативники оточили притон.Всередині панувала атмосфера безкарності та хаосу, але сьогодні все мало змінитися. Команда оперативників зі зброєю напоготові увірвалася всередину, змусивши бандитів завмерти від несподіванки.

Серед них виявився один із головних гравців. Його впіймали, коли він намагався втекти через задній вихід. Тепер його тримали в допитній, де яскраве світло сліпило очі, а холодний метал стільця змушував почуватися вразливим.

- Де твоя банда? — спитав один із оперативників, нахилившись до нього. У голосі звучала впевненість, але в очах рішучість.

Молодий усміхнувся, але в його погляді читалася тривога. Він розумів, що в цій грі в нього не лишилося козирів. Після кількох хвилин мовчання він здався. Немов під тиском він почав видавати інформацію про своїх спільників, про те, де їх можна знайти.

— Вони збираються на старому складі за містом, — промовив він, і в його голосі вже не було такої самовпевненості, як раніше. 

Оперативники, отримавши координати, негайно висунулися до складу. У повітрі витала напруга, і кожен знав, що це може скінчитися перестрілкою. Коли вони прибули на місце, на них чекав сюрприз — банда вже була готова до зустрічі.

Пролунали постріли. Оперативники та бандити вступили у жорстоку сутичку. Кулі свистіли, а крики лунали

по всьому складу. Вибухи розривали тишу, і в повітрі лунав запах пороху та страху. Оперативники, злагоджено діючи, шукали укриття за старими ящиками та металевими конструкціями, але бандити, знаючи місцевість, використали кожну нагоду, щоб атакувати.

Серед хаосу один Павлов, помітив, як один із бандитів, високий і мускулистий, намагався обійти їх із флангу. Він швидко прицілився і вистрілив, влучивши в ціль. Бандит звалився на підлогу, але це лише розпалило гнів його спільників. Вони почали стріляти у відповідь, і Павлов відчув, як кулі свистять поруч, залишаючи за собою зловісний шлейф.