Глава 7 Юта Моцумото та його перше випробування

Зайшовши на дах,Таті відійшла від Юти,та пішла у напрямку краю будівлі.Вона стояла та дивилась у горизонт.

Таті:Знаєш,те що відбулось сьогодні має залишитись лиш між нами.Я,хоч і одна із чорних плащів.Але я в першу чергу людина.Не таким я уявляла собі свій перший раз.....Дякую,що вбив його..

Юта:Не дякуй,я мав тебе врятувати ще до цього всього.

Таті:Почекай....Я зараз дивлюсь на горизонт,і намагаюсь заспокоїтися.Але це відчуття всередині.Біль,страх,ненависть до себе.Воно не дає мені спокій.

Юта:Я буду поруч з тобою.Я впевнений,що в тебе є люди які не залишать тебе одну.

Таті:Батьки в розлученні,сестри немає,друзів немає.Навіть колеги з коледжу.Вони не люблять мене.Виходить,що я нікому не потрібна.

Юта:Мені ти потрібна,мені.....Без тебе я не стану тим ким хочу стати.

Таті:В тебе своя дорога,Юта.По якій ти маєш іти сам.Ти не маєш шукати собі когось,хто буде іти з тобою твоєю дорогою.Ти маєш пройти її сам.І тільки сам.І Запам'ятай,ніяка людина на світі не буде іти по твоєму шляху.Ти є сам у себе,і в першу чергу ти маєш це розуміти,і якщо ти кажеш,що я тобі потрібна.От мене не стане,ти зупинишся?

Юта:Не знаю,не знаю,думаю ні.

Таті:Я все дитинство мріяла про шлюб.Про хорошого чоловіка.А що я отримувала?Тільки цькування від однолітків,від батьків,що я завжди буду одна.Тільки сестра мене любила,але її вже немає.А знаєш чому її вже немає?

Юта:І чому ж?

Таті:4 місяці назад,я вбила її.Власноруч.Вона стала революцінеркою.А я на той час була вже в чорних плащах.....Мені довелось це зробити.Я не змогла відрубати її голову,тому проткнула її серце.І залишила її мертву........Я жахлива людина,Юта.Ти все ще хочеш бути моїм напарником?

Юта:Так,хочу.Я трошки не розумію до чого ця розмова?

Таті:Ти ж сказав мені,що якщо мене не стане,ти продовжиш іти далі,так?

Юта:Так,я сказав це,але до чого ти ведеш?

Таті:Я веду до прірви)))Прірви між моїм теперішнім життям та смертю,на яку я заслужила.

Юта:Ооооо,ні.Таті давай я підійду до тебе.

Таті:СТІЙ там де стоїш!!!

Таті ступає на край даху,та повертається у бік Юти обличчям.

Таті:Якщо поворухнешься я скинусь вниз.

Юта:Та,що з тобою,Таті?Я ж тобі сказав,що я поруч.Я допоможу тобі!!!

Таті:А я тобі казала,що мені треба допомога?Начебто ні.Ти підліток,який корчить з себе дорослого.Озирнись навколо.Цей світ жорстокий.

Серце Юти билось швидше і швидше.Він починав розуміти,до чого все іде.

Юта:Це ж не вихід,Таті.Ти маєш бути сильною.Боротися до кінця!!!

Таті:Хто тобі сказав,що я хочу бути сильною?Чому всі в праві вирішувати за мене?Мене хтось питав чи хочу я бути сильною?

Юта:Вибач,я не хотів зачепити твої відчуття......

Таті:Вибачення недоречні.Ти ніяк не зможеш переконати мене.Я вже прийняла рішення.

Юта:Але ж подивись навколо.На світі ще багато прекрасних речей.

Таті:Зніми "рожеві" окуляри.Цей світ жорстокий,і люди в ньому такі самі.Тяжко бути хорошою людиною,коли тебе оточує один негатив.

Юта:Ні,не тяжко.В мене так само було складне дитинство,але я не здаюсь.І хочу жити далі.

Таті:Це ти,а це я.Ми різні люди,навіщо ти витрачаєш свій час на мене?

Юта:Бо я не хочу тебе втратити.Ти важлива для мене...

Таті:Перечисли мені дві причини чому я важлива для тебе.

Юта задумався,та не міг дати точну відповідь

Таті:Ось бачиш,ти навіть одну причину назвати не можеш.То про що може іти мова?

Юта:Таті,повір.Ми зможемо все подолати,як команда.Як напарники.

Таті:Нас більше немає.Сьогодні перший та останній день команди F.

F-це фініш.І я вже на фінішній прямій.....

Юта:Я не дам тобі зробити те що ти хочеш.....

Таті:Тебе ніхто не питає,Юта Моцумото.Я хочу до сестри.Вона вже в кращому світі,і я також хочу відчути краще життя....

Таті бере та скидає з себе ремені які тримали її Саї.Вони падають на підлогу.

Таті:Не здавайся хоч ти Юта.Будь кращим за мене.Та не звертай з дороги по якій ти хочеш іти,щоб не сталось.

Юта:Ні,я відмовляюсь.Ми підемо звідси разом.Навіть якщо мені доведеться застосувати силу.

Таті сходить з краю даху,нагинається до своїх Саїв,дістає їх.Ліву руку вона опускає до низу,а праву руку вона направляє на Юту.

Таті:Тоді спаринг.Виграєш,я іду з тобою.Програєш,ти мене відпускаєш.

Юта:Я згоден.

Юта дістав з ножен свою катану та направив її в сторону Таті.

Юта:Я переможу,заради тебе,Таті.

Таті:Навіть зараз,ти обираєш не себе.А чиєсь інше життя.

—Мені просто треба її вирубити,і забрати з собою.Зараз я не маю право на помилку.Її життя в моїх руках.Я переможу....

Таті робить ривок в бік Юти.Замах.....Юта юхиляється.Контратака тупою стороною катани по голові Таті.Вона ловить катани схрещуючи Саї.Нахиляє її до низу,та замахується коліном в бік голови Юти.Він відхиляє голову назад.Як тільки коліно не потрапило в його голову.Він різко замахується головою в бік Таті.Вона відпускає його катану та відбігає назад.

Таті:Хоккайдо води.Водяні шурупи.....

Юта біжить в сторону Таті,щоб нанести вирішальний удар.Але Таті бере та кидає в нього свої Саї.Юта бачить,що вони не летять швидко,і не долетять до нього,тому продовжує бігти,але як тільки вони почали змінювати траєкторію до низу.З лез з неймовірною швидкістю вийшло два шурупи з води.Вони проткнули плечі Юти,і з лівого,і з правого боку.Тим самим він упав на коліна.Але не упав повністю.Він намагається вибратись,але марно.

Юта:ААААААААААААА,боляче,дуже боляче......Таті прошу не треба,будь-ласка.Одумайся.

Таті лиш посміхнулась..Підійшла до краю,повернулась лицем до Юти,та сказала.

Таті:Ти програв.Стань сильніше,тоді ти зможеш захистити більше людей.Запалай свій вогонь в серці.І пам’ятай

"Живи,палай,але не згорай"

Прощавай Юта.І дякую......

Юта:Ні!!!!!!!!!Таті......Ні!!!!!!!!!