-Ну, розповідай! - почав він із банальної фрази після того, як переконався, що я наситилася вдосталь.
Я непомітно відвернулася і закотила очі. Зазвичай від такої фрази мене просто вивертало. Ну що тобі розповідати? Хіба тобі буде цікаво як у мене справи? Моє дитинство? Ненароджена дитина, розлучення, або як я покакала зранку?
-Що розповідати? - зображуючи зацікавленість, конкретно запитала я.
-Ну як життя, справи, чим займаєшся, які фільми любиш, музику там... - запропонував він.
-Справи нормально. Як у всіх. Працюю офіціанткою у винному клубі на Таїровому. Фільмів не дивлюся. Ніколи. Музику люблю всяку. Що сподобається, те й слухаю! - відповіла по порядку я.
-Захоплення є якісь? - продовжував він.
"Господи, чоловіче, ну ти й зануда! Ти серце моє прийшов підкорювати чи досьє на мене збирати?!" - подумала я, бо бесіда від самого початку почала напружувати мене.
Схоже, не мій варіант, однозначно. Та й старший удвічі, хоч і виглядає він на всі сто, але це тільки фасад.
-Розкажи ти про себе!? - запропонувала я.
-А я вже все розповів! - відповів він, засовуючи руки в кишені штанів.
-Я подобаюся тобі? - раптом без крапельки сором'язливості запитала я.
Він почухав потилицю, задумався на частку секунди і нарешті відповів:
-Навіть дуже! Я б запросив тебе до мене, але в мене сьогодні безлад... Я виправлюся... Наступного разу... - зізнався він.
"Я виправлюся... Я виправлюся... А наступного разу може й не бути! Ти й так уже на чотири з десяти тягнеш!" - подумала я, але замість цього відповіла.
-Нічого страшного! Не напружуйся! Для першого побачення і так уже всього достатньо!
Він уловив мою показушну дружелюбність і трохи пожвавився.
-А як ти до сексу ставишся? - раптово запитав Денис.
-На першому побаченні? Або взагалі, загалом? - уточнила я, не показуючи виду, що таке запитання мене просто ошелешило.
Складалося враження, що він цим запитанням начебто промацував ґрунт для подальших дій, і вже перестав приховувати, що шукає дівчину лише для випадкових статевих зв'язків.
Але я триматимуся до кінця і виведу його на чисту воду. У всякому разі, для мене це було важливим. Не будувати ж стосунки з ким попало!?
Але душа до нього не лежить... Однозначно...
-Ну взагалі... Секс любиш? - уточнив він.
-Чому питаєш? - знову перепитала я, чудово розуміючи, про що йдеться.
-Ну я маю знати вподобання своєї майбутньої дівчини! - відповів Денис, зупинившись і заправивши мені пасмо волосся за вухо.
Я потрясла головою і вивільнила пасмо.
-Не псуй укладку... - з усмішкою зробила я зауваження.
Терпіти не могла, коли так роблять без особливого на те приводу.
-Вподобання в мене стандартні, до сексу я відношуся... А ти мені хочеш щось запропонувати незвичайне? Збоченець? - чітко запитала я.
Він щиро розсміявся, і треба сказати, що якби Денис ось так ось посміхався завжди, то він би справляв незабутнє, приголомшливе враження. Посмішка робила його обличчя зовсім іншим, а в інших випадках він, начебто, носив маску зі слідами надуманої заклопотаності і недоречної серйозності разом із розгубленістю.
Ми гуляли до самої темряви людними вулицями і загалом наприкінці нашого побачення Денис, на подив почав потроху розкриватися, і часом з ним навіть було цікаво розмовляти.
Виявилося, що він дуже навіть вразливий у душі і сентиментальний до кінчиків нігтів на ногах. Прочитав мені кілька віршів власного твору з таким ексцентризмом, що я майже повірила в те, що написав він їх саме для мене.
Чомусь поцікавився моїм фінансовим становищем, і я затамувала надію, що мета питання була якраз у наданні фінансової допомоги мені.
Але він тут же перегадив усю малину проханням позичити йому кілька тисяч, у буквальному сенсі до ранку.
Я викотила очі і застигла в подиві. Не відповідаючи на його прохання прямо, я просто вирішила поставити крапку на сьогодні.
-Мені час додому, ми вже майже дійшли до мого будинку...
-Я проведу тебе до самого під'їзду! - з ентузіазмом запропонував він.
Від тривалої прогулянки ноги в мене гуділи. Не терпілося прийняти горизонтальне положення, а усвідомлення того, що єдиний вихідний вилетів у трубу, засмучувало мене навіть більше, ніж те, що з Денисом, судячи з усього, нам не по дорозі.