6

    Пора б влаштовувати своє особисте життя, оскільки я вже повністю відійшла від попередніх стосунків, і я часто стала залипати на сайтах знайомств у пошуках другої половинки. На фото Аполлони, а в реалі імбецильні бовдури, як на підбір. 
     Награвшись у ці ігри і не отримавши очікуваного результату, мені порядком набридла ця історія і я закинула сайти знайомств, забувши про мету реєстрації там.
     Ось уже як кілька днів на панелі екрана телефону висить якесь повідомлення з одного з сайту знайомств, а я не можу згадати пароль.
 -Маарк! - жалібно протягнула я.
   Він запитально подивився на мене, піднявши одну брову і так само мусолячи цю чортову зубочистку в роті.
-Я пароль не можу згадати! А мені повідомлення прийшло з сайту знайомств! - поскаржилася я, одночасно простягаючи йому телефон.
      Марк був спец у цій справі. Покопавшись із кілька хвилин у телефоні, він віддав його мені:
-Тримай! Пора б уже навчитися поштою користуватися! 
    Я відкрила повідомлення.
"Судячи з усього, ми зовсім поруч і можемо зустрітися в будь-який час!"
    На фото був дуже чарівний молодий чоловік, з легкою, темною щетиною і пронизливим, сексуальним поглядом.
   Я зайшла на його профіль і перегорнула його фото.
-Марк? Це ж фільтри і фотошоп? Щось він аж надто солоденький. Не буває таких! - запитала я його, показуючи фото. 
-Буває... - спокійно відповів він, не відводячи погляду від відвідувачів у залі.
-Ну ти уважніше подивися! Спер же чуже фото! Сто відсотків видає себе за іншого! - продовжувала я, підштовхнувши його ліктем, привертаючи увагу.
-Не спер... Я знаю його. Це цілком собі реальний персонаж. - раптом видав Марк.
-Гей чи що? - невпевнено і з нотою розчарування в голосі запитала я.
-- Ні... - хмикнув він.
-Відповідати? Погоджуватися на зустріч? Що скажеш? - засипала я його запитаннями, отримавши цілком прийнятну відповідь про орієнтацію незнайомця.
-Це тільки твоя справа! Я в цьому не порадник тобі! - відповів Марк, підморгнувши мені неоднозначно.
-Ну кажи, звідки ти його знаєш і хто це? - продовжувала я сумніватися.
-Пару раз приходив сюди, то з однією, то з іншою. Очевидно, в пошуку, як і ти. Тож дерзай! Може й приборкаєш цього мачо! - відповів Макс, ляснувши мене по п'ятій точці.
    Я негайно написала йому і погодилася на зустріч.
Відповіді я чекала довго, бо повідомлення побачив він тільки надвечір.
    Я дала йому свій номер, і він одразу ж набрав його.
-Можу просто зараз під'їхати. Скажи куди. Як ти дивишся на це? - відразу запропонував він, глибоким і таємничим, як мені здалося, голосом.
    Але голос був приємним і це вже було добре. Можна навіть сказати, що його тембр наштовхував мене на пустотливі, еротичні фантазії.
-Давай завтра? Я працюю сьогодні. - відповіла я, намагаючись, щоб голос мій звучав цілком буденно і спокійно. 
-Завтра так завтра! Немає проблем! - погодився він.
   Я поклала слухавку і хтиво посміхнулася. Мою хижу посмішку помітив Марк.
-Хтось буде завтра вдаватися до солодких земних утіх? - вкрадливо поцікавився він.
-Тихіше! Весь бар почує! - зупинила я його. - І взагалі! Я не даю на першому побаченні! - додала я майже шиплячи.
-А для чого тоді з ним зустрічаєшся? - здивувався він.
-Точно не для сексу на першому побаченні! - відрізала я.
-Він так не думає, гадаю... - припустив Марк.
-А в тебе один секс на думці! - підколола я його, не бажаючи далі розвивати діалог.
-А чому б і ні! У сімдесят років я вже й думати про це не захочу! Від молодості треба брати все! Їсти смачно, поки їсться і мати все, що рухається! - розплившись у хитрій усмішці, продовжував Марк.
-Ти міркуєш як собака. - вигукнула я.
-З чого це? - здивувався Марк.
-Ну це в них заведено, що все треба неодмінно обісцяти, а якщо не можеш обісцяти, значить треба трахнути! 
-Ти прям спец із собачої поведінки! - щиро розсміявся він.
-Я спец із людської поведінки та звичок! - діловито відрізала я.
-Дааа? - здивовано протягнув Марк. - І скільки ж чоловіків у тебе було, спец?
-Один... - опустивши голову і переминаючи пальцями фартух, відповіла я.
   Він знову розсміявся зі ще більшим запалом.
-Поки, один! - додала я, піднявши вказівний палець у повітря.
-Плани Наполеона? - лукаво поцікавився він.
-Ой, розкажи тобі все, і весь наш колектив знати буде! - не приховуючи роздратування, відповіла я.
-Ображаєш! - надувся він. - Ти чудово знаєш, що на подібні теми я лише тільки з тобою спілкуюся!
-Жартую! - відповіла я, присівши поруч із Марком і дружньо поплескавши його по нозі.
      На диво цього вечора в барі було майже порожньо, кількома відвідувачами опікувалися інші офіціанти, а в нас із Марком було вдосталь часу пообсмоктувати кістки собі й оточуючим людям. Ми ніколи не втрачали такої можливості. Щоправда, паралельно займаючись ще й корисними справами. Він між справою прикрутив гайку до хиткої спинки стільця біля барної стійки, я перевірила цілісність посуду і склянок у бармена, і заодно, обидва з ліхтариками в руках, оглянули на цілісність оббивку меблів.
    Марк цінував мою допомогу, ну а мені це подобалося і не становило жодних труднощів допомогти йому.