Віхола за вікном співає сьогодні колискової. Отже, час лягати малюкам до ліжечка та казку з чарівного чуланчика слухати.
Думаєте то вітер крізь гілки свистить та сніг здіймає? А от і ні! То Зима як раз мимо їде, володіння свої оглядає. Чи добре снігом землю вкрило, чи ретельно дерева закутало, чи міцна крига стала. Прудкий сніговий кінь швидко санчата несе. Грива кудлата, сива, до самого долу. З-під копита – зірки іскрять. З ніздрів – хмари снігові видимаються.
Пелена Зиминої пухнастої сукні за вітром так розвивається, що аж віхола підіймається. А якщо тихенько мете, то вже значить господиня вирішила пішки прогулятися. А як завертить, закруте, ні на мить не зупиняється, то танцювати пішла. Ох, як вона це любить! Якщо прислухатися, можна музику почути, що тому зимовому вальсу акомпанує. Придивишся – заворожить красою. Недовго так і про час забути, і замерзнути, якщо на вулиці. А вона все танцює, крутить і сміється дзвінким сміхом, на ходу візерунки на вікнах вимальовує. Так полюбляє веселощі. Краще милуватися Зиминими витівками з віконця, а потім чаю гарячого випити чи молочка, зігрітися і спатоньки. Завтра можна буде подивитися, чого натанцювала витівниця за ніч.
О! І ви вже чуєте? Наближається Зимонька. Скоро й у вас буде.