ОСІНЬ

Настала пора осені хазяйнувати. Зібрав батько Рік своїх дітей – Весну, Літо, Зиму та Осінь – щоб справи їх господарські обговорити. Обміркували, вирішили, та й розійшлися. Лише Осінь батько попрохав залишитись.

–Чому, ти, дитино, така невесела? Тобі саме час радіти, ти зараз тут господиня. – Запитав він в Осені.

–Сумно мені, тато, через те, що мене ніхто не любить. Через дощ лають, через вологу та холод сварять. Весну дочекатися не можуть, вона на квіти багата, зеленню та пахощами приваблива, тепло її усіпісля зимового холоду радо приймають. Літо всі без виключення люблять за солодощі, за відпочинок, за тепло і море. Навіть Зиму дітвора чекає. На санках і ковзанах полюбляють кататися та в сніжки гратися. Один Новий рік що значить для них!

Обійняв батько доньку, підвів до віконця і сказав:

–Не права ти тут, донечко, і марно журишся. Ти тільки подивись!

Глянула Осінь, а перед нею розкинулися ліси з багряним, золотим та зеленим листям. Наче чарівник відкрив свою скриню з рубінами, смарагдами та бурштином.

–Яка ще пора року, доню, володіє такими скарбами?

Дивиться осінь, а теплий вітерець зриває листя з кленів і вони танцюють в повітрі справжнісінький вальс. Відкрились їй галявини, повні грибів та ягід. На виноградниках грона коштовні під сонцем ніжаться, достигають. Зовсім скоро час з них на вино 

виготовляти. Сади простягаються з яблуками та грушами, угіддя, вдосталь овочами вродили.

–Скажи, дитино, хто ще такий багатий врожай здужає? А те що дощем кропиш, так землю вологою наситити треба. Дерева під зиму до сну готуєш, листям укриваєш, так природа відпочити повинна. Інакше ні літа, ні весни не буде, а весь рік поспіль саночки возити теж мало кому сподобається.

Зраділа Осінь, обійняла батька, подякувала та побігла скарби свої упорядковувати. З тої пори вона найкраща господиня з усіх дітей стала. Так тепер і водиться: один день з Осінню попрацюєш і цілий рік він тебе годувати буде.

Та справи, то вже завтра, а сьогодні: «На добраніч!».