РозповІдІ З ЧарІвного Чуланчика
ЛІТО
Літо має очі, мов ті волошки, що ростуть наприкінці яру. У його кучерях сонячні промені заблукали, від того вони не мають кольору, а переливаються усіма померанчевими відтінками. На кирпатому носику веснянки розкидані, як у сестриці-весни.
Бігає літо босоніж по калюжах, в самих штанцях без сорочки, яблука соковиті надгризає аж до бризок. Качається по траві, де ягоди ховаються, пахне полуницею, теплом обдає. Як дощ збирається, то воно на самісіньку веселку видереться, ногами теліпає та сміється. Хлопчисько!
Досить вже, бігати, відпочити хочеться! А літо зістрибує на вологу запашну землю, хлюпає в личко свіжим дощем, цілує липким вишневим соком в самісінький ніс, швидко натягує солом'яного бриля, та біжить далі. Мовляв, наздоганяй! Невгамовне.
Теперь маляткам час вже спати, а завтра обов'язково підемо з вами за літом ганятися!
#1696 в Різне
#321 в Дитяча література
Відредаговано: 08.12.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
