Чи знаєте малята, чому ніч і день місцями міняються? Так я вам швиденько розповім.
То ж є Місячна царівна! Як повернеться обличчям, так краса її геть усе навколо засліплює. От і день надворі стоїть. На чолі в неї зірка сяє, а очі блакитні-блакитні! Як посміхається, сонечко світить ясне, як почне плакати – дощик іде. Як бува розсердиться, що блискавки з очей та аж грім гримить! А буває сміється собі крізь сльози, тішиться, як дитина, а сонце крізь дощ навколо світить.
Ввечері сідає Місячна царівна на пагорбі, та спиною обертається. Під косою Місяць в неї блищить. Починає вона косу розплітати, та волосся срібним гребінцем розчісувати. Волосся те довжелезне, густе, темне, мов чорний оксамит, а з гребінця по ньому зіроньки розсипаються та сяють. Тож ніч на землю спускається. Поки чеше косу царівна, Місяць крізь волосся то там, то там все визирає.
Спати вона лягає на пухнасту хмарку, а волосся звішує вниз. Поки не розкриє очей, ніч буде, а як прокинеться, то і знову день.
Он, погляньте, вже Місячна царівна волосся розчесала! Час і нам спати.