Весна мінлива, мов той вітерець. Куди забажається, туди й дмухне. Схоче – до плаття роздягне, а схоче – і тепленьку одежину вдягти змусить. Тому навесні треба бути дуже уважним. Шапчину раніш, чим треба, не знімати, бо оманливе тепло ще. Захворіти зненацька можна. А весні що? Вона знає собі веселиться: то дощем поллє, то снігом ще на згадку про зиму припорошить. Дуже легковажна особа.
Але ж без неї ніяк. Хто найкращої веснянки заспіває та птахів назад запросить? Луки травою вдягне, а дерева листям? Хто тварин зі сну пробудить? А вже як квітами прикрашає! Немає тому рівних майстерниць. Чули, як струмочки дзюрчать? Ото голос весни.
Весна – красуня. Ходить босоніж, квітки та листя заплуталися у пшеничному волоссі, очі зелені, мов смарагди, веснянки по щічках стрибають. Сукня зі свіжої травички ткана, та вся різноманітними квітами гаптована. Як сонце сідає, та квітки усюди закриваються, то й на сукні весняній також. А зранку знову вони пелюстки розправляють та личка свої до сонця повертають. Весняне повітря пахне солодощами, і все тому, що у весни неймовірні парфуми. Вона сама їх готує з усіх-усіх квітів, що є у світі. Тому такий неповторний смак.
Відчуваєте, як по-особливому пахне повітря? До чого це я? Та це ж весна вже прийшла!