Розповіді ні про що і про все.

Вася

Вася сів на парапет, нікого не було поряд, дерева закривали місце так, що можна було подумати – ти нарешті зовсім один. Дістав пляшку горілки, плавлений сирок, помідор і... Повз протрусила якась блохаста псина, Вася свиснув, маючи намір поділитися сирком. Псина зупинилася, пильно подивилася на Васю і запитала:
- Що хотів?
 Вася потер очі, труснув головою і подумав, треба було б зав'язувати з бухлом.
Псина повторила питання:
- Що хотів, придурок?
-Я? Запитав Вася...
-Ти, блін, це ж ти свистів?
-Я ... Сирок хотів цей...
-Шо, хотів мені віддати?
-Ну типу ... Вася злякався, мурашки повзали не тільки по спині, грудях і по Васиній жопі, але навіть здавалося під черепною коробкою, по м'якому мозку.
-Так а я цейво ... Видавив Вася.
-Думаєш збренділ? Білочка обійняла?
-Так! Ствердно сказав Вася.
-Ну правильно думаєш, будеш стільки пити і чорти обіймуть! Чого сидиш, пішли зі мною, покажу тобі вихід.
-Який вихід?
-Вихід із твого задрипаного життя, придурок! Все, подумав Василь, віджив, мало, нецікаво, бруднувато і зовсім безглуздо. Але йти не хотілося.
-Може я ще це, поживу... - жалібно проблищав Василь.
-Живи, кому ти потрібен! Пішли, покажу Інше Життя! Вася повільно сповз із парапету і ватяними ногами поплентався за собакою. Довго йшли мовчки, місця були знайомі з дитинства і тривога потроху пішла, хода стала веселішою та впевненішою, захотілося навіть поговорити.
-Ти що, з іншої планети, чи це я рушив таки?
-Ні, місцева я, ти повинен мене пам'ятати.
-Я?
-Ти глухий? Чого весь час перепитуєш?
-Ні, я просто не розумію, сплю чи ні.
-Не спиш. Хоча свої тридцять років ти точно проспав. Коли ти мав дванадцять років, ти допоміг мені, міцно. Ось прийшла борг тобі віддати.
-Я?
-Ну Ти точно придурок! Собака засміявся... Дванадцять мені було вісімнадцять років тому, навіть якщо ця псина тоді була цуценям... собаки стільки не живуть, подумав Вася.
-Живуть, такі як я живуть.
-Ти І думки мої читаєш?!
-Ох, важка ти людина Вася. Давай, ворушили карданами, швидше треба.
-А Куди ми поспішаємо?
-На Кудикіну Гору! Швидше давай! Сонце сідало, ставало сірішим, йшли з собакою повз руїни старих будинків...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше