Розповіді ні про що і про все.

Підводний човен

До мене підійшов Валера і змовницьки, майже не ворухнувши губами, спитав, чи попливу я з ними в кругосвітку...

 

Все починалося з шушукань під партами і тихих тьорок за рогами. Мене непокоїло те, що щось відбувається без мене чи мені просто не довіряють якогось важливого секрету. Було нудно на душі і гидко від усвідомлення того, що не належу до колективу. Не належати до колективу за часів жовтневих зірочок і піонерських дружин було схоже на перебування у відкритому космосі в пробитому кулями скафандрі, без повітря і шансів вижити. І тут Володя Ульянов усміхнувся мені зі зірочки на Валеркиному жакеті! Я ніби виграв у лотерею! Мене прийняли!

 

"Коротше так, Андрон, у нас майже все готове, через місяць ми будемо відпливати. Ти з нами?".

 

Радість злиття з колективом раптом змінилася дикою тугою. Представився пірс з мамою, татом і кішкою Мусей, що стояли на ньому. Засмоктало під ложечкою і навіть трошки занудило і захотілося до туалету.

 

Паузу, що тривала, перервав питання Леріка: "Сциш?". "Ні!", - швидко сказав я і пірс зовсім зник за лінією горизонту.

 

Так я був прийнятий у секретний орден будівельників субмарини. Чому саме субмарини? Чому не яхти там, бронепоїзда чи космічного корабля? Не знаю точно, напевно, близькість Дніпра, популярність капітана Немо, найсуворіша секретність і дика фантазія моїх дружбанів у сумі народила цей проект під назвою "Підводний Човен".

 

Хоча до відплиття залишався всього місяць, ми вечора безперервно, забувши про футбол і пекаря, поки тільки креслили креслення. Ми довго сперечалися на яких полицях лежатиме недоторканний запас шоколадок і де буде полиця із жуйками. Нас дуже турбувало брати із собою солонину або добути її по дорозі, чи потрібні нам жінки у тривалому поході і в чому ми зберігатимемо кисень. Особливо запеклі суперечки викликала теорія про необхідність прикладання коліс до судна для подолання сухопутних перешкод, все-таки ми були степовими моряками.

 

Я самовіддано включився в концептологічний процес, люто викреслюючи знову і знову корпус, люки, перископ та гвинти. Креслення розрізів спричиняло бурхливі суперечки про розміщення торпедних апаратів, кают кампанії та гальюна. Ми не помічали днів, буднів та вихідних, ідея поглинула нас цілком.

 

Не дивлячись на те, що нам усім було по вісім років, ми швидко зрозуміли, що основа будь-якого підприємства, а тим більше такого непростого як наше - бюджет! Ми розуміли, що для реалізації всього плану потрібне фінансування, що як мінімум жуйки та шоколад для недоторканного запасу доведеться купити. Та й гроші стали б у нагоді загалом на саме будівництво. Будь-яку картошку, консервовані помідори, огірки і тушонку збиралися накрасти в підвалах перед відпливом, щоб не перевантажувати відповідального за продовольство раніше. На загальному зборі було обрано скарбника, Серьога, він же міністр фінансів, якому всі здавали сперті вдома гроші. Це було справжнє чоловіче щастя, ми просто купалися у мрії, передбачаючи швидке її втілення. Нам відкривалися чудові простори океанів, безлюдні острови, а солоний вітер свободи вже майже лоскотав наші ніздрі.

 

У такому стані всепоглинаючого щастя я прожив майже два тижні, рідні помічали одержимість у погляді, темні плями під запалими очима і брак деякої суми грошей у кришталевій вазі в серванті.

 

Мрія впала якось разом, мабуть найсуворіший режим таємності було порушено кимось, хто проговорився уві сні. Або, можливо, зниклі гроші після зарплати відразу в кількох сім'ях якось вплинули на прискорений розвиток подій. Зібравшись на чергову нараду після уроків, ми раптом відчули, що за нами стежать і ми оточені. Здоровезний, як тоді здавалося, батько нашого міністра фінансів виникши з нізвідки підняв Серьогу за шкірку! Він повис у повітрі як Буратіно на гачку у Карабаса... Серьогін тато труснув Серьогою в повітрі і з нього спали черевики, разом з якими випали червоні десятки, зелені трьошки і покотилися залізні рублі з відбитком постарілого Володі Ульянова-Леніна... У наших сідницях з'явилося почуття оніміння і стало відразу якось нудно, як тоді, на пірсі, що віддаляється, з татом, мамою і кішкою Мусей...




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше