Ранок на морі та підслухана розмова

За вікнами ресторану вже панувала темрява, коли вечеря, нарешті, скінчилася. Інна насмілилася зізнатися самій собі у подібному. Молода та енергійна дівчина відчувала себе виснаженою. Звісно можна було це списати на довгу дорогу та те, що вона майже увесь день перебувала на ногах. Та дівчина відчувала що справа не тільки у цьому. Найбільшу втому відчула саме після офіційного знайомства з Марією.

Від золотих прикрас та вишуканої тісної сукні, юна містянка почувалася незвично. Й раніше доводилося носити незручний одяг  під час концертів, але дівчина більше звикла до свободи дій. Просто зараз хотілося скинути з себе набридливі речі та пробігтися босоніж берегом моря. Тримаючи за руку Тараса та слухаючи як хвилі моря б’ються об береги.

Тарас провів Інну до самого номера. Коли вони покинули ресторан та не могли потрапити під погляд жінки, хлопець узяв красуню за руку. Юна гостя вдячно потиснула міцну долоню у відповідь.

Коли зайшли до кімнати дівчини, та не втримавшись, звернулася до юнака.

- Тарасе, підемо до моря?

- Сонечко, зараз вже ніч. Ти втомилася, - дбайливо торкнувся звисаючого локону Інни.

- Знаю, але… я так хотіла це зробити з тобою. Побачити нічне море, - Інна дивилася на Тараса глибокими, блакитними очима й наразі здавалася маленькою, беззахисною дівчинкою.

Юнак узяв дівчину за обидві руки.

- Ми це зробимо. У нас попереду ще не одна ніч, яку проведемо разом на узбережжі моря. Вдень також там гулятимемо. Будемо насолоджуватися прохолодною водою, плавати, скільки заманеться. Зараз тобі треба відпочити. Добраніч, серденько.

Інна усміхнулася, коли Тарас таким чином до неї звернувся. На душі стало так тепло, що просто послухалася хлопця, без жодних заперечень. Він правий: усе літо попереду, ще встигнуть провести час на морі. Кожного дня туди будуть ходити.

Дівчина сподівалася, що хлопець поцілує її та цього не сталося. Тарас ще раз побажав її гарних снів та пішов з номера. Хоча щось усередині шкрябнуло на подібне, проте Інна наказала собі не зосереджуватися на подібному. Занадто прискорює події… але їй так хотілося отримати поцілунок від цього хлопця. Вперше у житті спостерігалося подібне бажання. Бажання від якого юній киянці ставало солодко та неспокійно одночасно.

Зараз дійсно ляже спати. Піде у душ, змиє макіяж та позбудеться усього зайвого. Складе прикраси окремо, щоб не загубити. Потім спатоньки, на новому місці. Насолоджуючись шумом моря, що хвилювалося неподалік, вже заразі даруючи надію на прекрасні сновидіння.

Інна прокинулася, коли ще не було шостої ранку. Відчула, що виспалася чудово. Що не дивно: лягла дівчина біля десятої години вечора, заснула швидко. Крім того, активна красуня звикла прокидатися рано.

Сонячні промені проникли у розкішний номер та торкнули обличчя дівчини. Та сонно потягнувшись, зрозуміла, що час уставати. Планувала провести літо активно, а не валятися у ліжку до півдня. Хоча такий варіант мав свої принади.

Встала з ліжка, підійшла до вікна, відкрила. З насолодою вдихнула в себе свіже повітря, в якому вгадувався аромат моря. Це було неймовірне. Десь там, можна було почути крики чайок. Та понад усе захопило те, що з вікна номера Інни здалеку відкривалося море! У цей момент, поглянувши, на блакитну гладь, дівчина відчула особливу вдячність до Тараса. Якби він зараз стояв поруч, вона б його цмокнула у щоку. Колись настане час, коли почнуть прокидатися разом та милуватися морем.

Дівчина швидко привела себе у порядок. Збігала у душ, вдягнула літні речі, зробила легкий макіяж. Вирішила сходити до моря, щоб насолодитися прекрасним краєвидом зранку. На компанію Тараса не розраховувала. Ще так рано, хлопець певне, спить. 

Інна швидко зорієнтувалася, покинувши номер. Персонал, який зустріла у фойє, ставився до неї ввічливо. Так, наче вона тут також була хазяйкою, а не гостею. Інна не звернула на подібне уваги. Вона тут для того, щоб насолоджуватися кожним днем. Й вона це робитиме. Для цього потрібно, щоб поряд був Тарас та вони мали змогу дізнатися одне про одного більше.

Дівчина швидко дісталася моря та завмерла від захвату. Піщаний берег та легкі хвилі закликали присісти та відпочити. Потім пірнути у прохолодну, чисту воду, щоб насолодитися невагомими дотиками.

Інна пригадала, що не взяла з собою укривала. Не вдягнула купального костюма.

«Нічого. Я тільки ніжки», - весело подумала вона, скидаючи легкі босоніжки.

Підійшла до моря, у передчутті зітхнула увійшла у воду. Заплющила очі, щоб запам’ятати цей момент. Вперше відчула на собі лоскотання моря.

- Тарас казав, що ти знаєш багато розповідей, - весело звернулася до моря Інна, - розкажи мені щось. Майбутнє знаєш? Ми з Тарасом будемо разом?

Хвиля набігла на ніжки дівчини та змочила їх ще більше. Інна засміялася:

- Так. Тарас мені дуже подобається. Мріяла про кохання яке знайшла в Інтернеті. Та саме завдяки цьому, приїхала на море. Привітаєш мене?

Десь над головою почувся крик чайки. Дівчина підняла голову, спостерігаючи, як біла птаха наче висить у повітрі, розправивши крила. Знову подивилася на море…

На якусь мить завмерла, коли вдалечінь побачила величезну рибу, яка зробила неймовірний стрибок. Поряд з нею, стрибнула така ж сама, показуючи гострий плавник. Це не риби…