Офіційне знайомство

- Скажи, це твоя єдина сукня для вечора? - спитав Тарас.

Молоді люди знаходилися у номері Інни. Хлопець прискіпливо роздивлявся сукню, яку показувала йому Інна.

- Так. Я ж не думала, що подібне вбрання знадобиться у перший вечір, - Інна спробувала виправдатися, - що з нею не так? Занадто коротка?

- Я б сказав, під інтер’єр ресторану не підійде, - відказав молодий чоловік, - чекай, я зараз.

Юнак вийшов, залишивши розгублену дівчину саму. Юна шатенка ніяк не сподівалася, що все станеться таким чином. Думала, що сьогодні, піде з Тарасом до моря та вони поплавають. Тепер доводиться обирати вбрання, наче на важливу нараду збирається.

Хлопець швидко повернувся, поклавши на ліжко чудову, коротку сукню, чорно-білого кольору та чорні туфлі на підборах. Інна не зуміла стримати захопленості, побачивши подібну красу. Але тут же отямилася та спитала:

- Тарасе, звідки це у тебе? Ти приготував заздалегідь? Навіщо?

- Сонечко, усі запитання потім. Мама чекає на нас через сорок хвилин. Ти макіяж вмієш робити? Добре пасуватиме той, що у тебе на світлині, де ти зі скрипкою на святі?

Дівчина відчула, що червоніє:

- Той макіяж робила не я, - зізналася, - це був випускний вечір. Вечірнє вбрання та все таке… Макіяж також довірила професіоналу.

Молодий чоловік добру хвилину оглядав тендітну дівочу постать, наче оцінював.

- Зараз я покличу нашу майстриню. Вона працює в нашому готелю для таких випадків.

Не дочекавшись відповіді, Тарас знову вийшов. Інна розгублено дивилася вслід. Події почали розгортатися занадто швидко. Хлопець не попередив, що у перший вечір доведеться йти знайомитися з його матір’ю та вбиратися при цьому, наче на весілля.

«Я про Тараса узагалі нічого не знала», - нагадала собі дівчина. Та це не завадило їй довіритися йому. Не шкодувала про це, але наразі відчувала себе розгубленою. Здавалося, що може зробити щось не так, але не має на це права.

Тарас швидко повернувся, ведучи за собою молоду жінку. Та певне, вже неодноразово наводила «марафет» курортницям, оскільки одразу зрозуміла, який макіяж потрібно нанести на молоде обличчя та яку зачіску зробити.

- Чекаю тебе через півгодини, - підморгнув юнак, перш ніж вийти з номера.

У назначений час, Інна вийшла у коридор. Почувала себе незвично у вечірньому вбранні. Вона й раніше вдягала подібне, коли треба було виступати на концертах, але завжди відчувала себе ніяково. Ось й тепер… її дивувало все це. Адже приїхала, здається, на курорт, де можна відчути себе вільною. Приїхала до хлопця, з яким хотіла гуляти за руку берегом моря, а натомість доводиться йти на званий захід…

Інна відмахнулася від такої думки. Вона зараз не на святковий захід йде, а знайомитися з матір’ю Тараса. Дівчина хотіла сподобатися їй. Довести, що вона може стати гідною подругою для її сина.

Одразу побачила Тараса, який очікував на неї. Струнка постать хлопця виглядала неймовірною у вечірньому костюмі чорного кольору. Підійшовши ближче, дівчина вловила тонкий аромат дорогого одеколону.

- Маєш чудовий вигляд, - промовила вона.

Хлопець, перш ніж відповісти, пильно оглянув дівчину, наче хотів упевнитися, що може сказати теж саме.

- Ти просто красуня, - промовив він, подаючи руку Інні.

Та узяла його під руку та вони пішли до ліфта. Інна продовжувала роздумувати над змінами у житті. Нещодавно думала, що їде до звичайного хлопця, з яким проведе час у будинку на березі моря. Тепер виходило, що хлопець-багатий мажор й тут же бажає познайомити її зі своєю мамою.

Дівчина далеко не відчувала себе певною, що другий варіант кращий за перший. Вона сподівалася зустріти простого хлопця, для якого вона буде рівною. Вони побудують стосунки, у які ніхто не буде втручатися. Принаймні в перший час.

«Певне, я не права, - подумала дівчина, - продовжуючи тримати Тараса під руку, - адже мама - це та людина, яка бажає сину щастя. Звісно хоче упевнитися, що обрав собі підходящу пару».

Інна вирішила більше не думати над тим, що стається зараз. Після вечері, поговорить з Тарасом й завтра вони обов’язково підуть на море.

Молоді люди увійшли до ресторанної зали. Інна одразу зуміла оцінити шик цього закладу. Не втримавшись, тихо запитала у Тараса.

- Скажи, у вас все таке… вишукане? До вас тільки багатії мають змогу потрапити?

- Чому ж? Це елітна зала. Ще у нас є більш доступні заклади. Але це не тут. Мама не стане приймати в іншому місці.

Раптом Інна відчула, що їй не подобається це місце. Занадто багато пафосу та розкоші. Але треба витерпіти. Знову ж таки, вона в гостях. Отже, має поводити себе правильно та ввічливо.

До них одразу підійшов офіціант. Галантно кивнувши дівчині, провів обох до невеликої закритої зали, де стояв накритий стіл.

- Сідайте, - привітно сказав чоловік, - пані Марія через хвилину надійде.

Тарас посунув стільця, щоб дівчина могла сісти. Інна із вдячністю скористалася запрошенням. Коли хлопець сів навпроти, спитала: