«Цікавий Молюск»

Бажання сісти за комп’ютер в Інни виникло ще коли вона їхала у ліфті. Юна дівчина була впевнена, що він вже надіслав повідомлення. Майже шоста, а хлопець у цей час завжди знаходив хвилинку, щоб написати для неї кілька фраз.

Незважаючи на спокусу перевірити повідомлення у смартфоні, Інна від цього стрималася. Любила  відчуття очікування, яке дуже рідко розчаровувало. Він писав їй кожного дня, сьогодні також обов’язково напише.

Кабіна ліфта зупинилася на десятому поверсі багатоповерхівки. Дівчина, зручніше перехопивши футляр зі скрипкою, що висів на плечі, швидко вийшла з ліфта та попрямувала до дверей квартири.

Відкривши двері ключем, дівчина одразу за порхнула на кухню.

- Привіт, бабуню, - прощебетала вона, підскочивши до літньої жінки, що наразі робила оладки. Підскочила та цмокнула у щоку.

- Бешкетниця мала, - лагідно промовила бабуся, не припиняючи свою справу, - як пройшов останній учбовий день.

-Пречудово! - весело прощебетала Інна.  

- У тебе завжди все пречудово, - хмикнула Жанна Дмитрівна, - іспит склала на відмінно?

- Так, - прощебетала дівчина, - крім того, за мої старання мене звільнили від практики.

- Ти моя розумниця, - сказала Жанна.

Жінка була повністю щира. Вона знала, що онука коли грає на скрипці, вкладає у це заняття душу. Бабуся сама була скрипачкою свого часу, проте не можна сказати, що досягнула значних висот у цьому занятті, тому що обрала інший напрям. Донька не побажала продовжити справу, а от онука порадувала. Інструмент почав слухатися юну красуню з перших дотиків пальців, а сама Інна одразу «подружилася» зі скрипкою. Талановита дівчина віртуозно грала, вражаючи слухачів. Та мало хто знав, скільки годин кропіткої праці це вартувало для тієї, хто зачаровував неймовірною музикою, яка йшла з-під смичка.

Наразі дівчина навчалася на другому курсі музикального коледжу. Приділяла величезне значення процесу навчання. Мріяла після закінчення коледжу потрапити до Київської філармонії та робила усе можливе, щоб ця мрія реалізувалася.

Зайшовши до кімнати, дівчина поклавши на місце футляр зі скрипкою, увімкнула ноутбук. Доки гаджет набирав обертів, дівчина підійшла до великого дзеркала та почала себе розглядати. У дзеркалі можна було побачити юну дівчину з довгим світло-каштановим волоссям та правильними рисами обличчя. Великі блакитні очі завжди дивилися мрійливо, хоча не можна було назвати Інну аж занадто задумливою та тихою. Зате її з точністю можна було назвати красунею.

Інна не була також тихонею. Дискотеки, вечірки, спілкування з друзями, дружні посиденьки: все це мало місце у її житті. Проте, молода та життєрадісна дівчина також зберігала обережність. Ніколи не перебирала з алкоголем та не водилася з сумнівними компаніями.

З того часу, як переїхала жити до бабуні, довелося трохи змінити швидкий ритм життя. Жанна Дмитрівна вже була не у тому віці, щоб хвилюватися за онуку, тому дівчина не дозволяла собі гуляти допізна, й до опівночі завжди вже знаходилася вдома.

Рішення жити з бабусею, прийшло до неї після того, як у мами з татом народилася друга дитина, маленький братик Миколка. Старша сестра обожнювала малого, але водночас розуміла, що грати на скрипці у домі, де є маленька дитина, не вийде. Саме тоді, бабуся люб’язно запропонувала онуці пожити з нею. Жанна Дмитрівна підтримувала ентузіазм юної студентки опановувати благородний інструмент.

Незважаючи на сміливість та життєву енергію, Інна також зберігала обережність з хлопцями. Вона привертала увагу багатьох, двічі намагалася зустрічатися. Все йшло прекрасно на стадії поцілунків, прогулянок та квітів. Але варто було дівчині сказати, що вона хоче почекати з ліжком, як хлопець з яким зустрічалася (чи думала, що зустрічається) починав її уникати. Ще й ображався, наче дівчина попрохала його  з вікна викинутися. Спочатку Інна думала, що справа у ній, що з нею щось не так, але потім махнула рукою та почала насолоджуватися життям.

У дівчині дійсно життя було цікавим та насиченим. Навчання улюбленій справі, заняття танцями, спілкування з ровесниками. Правда, в особистому житті, після невдалих спроб, спостерігалося затишшя. Та дівчина й не поспішала, справедливо вважаючи, що її коханий ще знайдеться.

Він таки знайшовся… Правда не там, де сподівалася дівчина. Та й поки що коханим вона не могла його назвати. Хоча б тому, що ніколи його не бачила.

Їй познайомила… скрипка. Після Нового року, дівчина виклала на сторінці соціальної мережі світлини з виступу новорічного концерту, який давали у коледжі. Особливо красиво дівчина вийшла на світлині великим планом. Вона стояла там у вечірній сукні, граючи на скрипці. З вечірнім макіяжем виглядала старшою, й тільки світлий вираз обличчя говорив, що це юна дівчина. Образ юності, не здатен приховати жодний макіяж.

Серед коментарів, що лишали під світлинами, саме під цією з’явився відгук від людини, яку Інна не знала. На аватарці була зображена мушля, аккаунт «Цікавий Молюск». Дівчині це здалося кумедним. Відгук говорив: «Тобі личить грати на скрипці. Вона тебе прикрашає навіть більше, ніж вечірня сукня. Ти красуня». Дівчина тоді написала коротко: «Дякую», ще не знаючи, що це початок незвичного знайомства.

Наступного вечора повернувшись додому та зайшовши на сторінку, побачила повідомлення від «Цікавого Молюска»: «Привіт. Цілу добу думав, й ось тепер наважився тобі написати. Ти красуня, вибач за повторення».