Розповіді кішки-тітки Білуги

Глава четверта. Сумісне життя.

Пройшов тиждень...

Білуга уже придомашнілася , як говорять до хорошого швидко звикають. Але Павлу до киці звикнути важко...

Тепер він має що місяця водити її до ветеринара. Поки що це було лише раз , і той хлопець ледве витримав.

Тепер він став з Білогою розмовляти , неначе з людиною. (У нас у всіх таке є , коли ми з пухнастими на одинці). І вона його розуміла тільки по своєму.

А тоді коли юнак мявкав по приколу то , та шипіла ніби він її обізвав. Але й біла пробувала людські звички. Вона старалась ходити на задніх лапах. Але поки в неї виходить тільки стояти.

З часом Павлик вирішив: Довго щось я в Італії вашій засидівся.-А пухнаста погляд кидає на нього, а він їй у відповідь:так, так , ми попливемо в іншу країну , бо я завжди мріяв бути мандрівником-мореплавцем.-На це аж чайки засміялись.: А куди, дізнаєшся коли допливимо...

Дивак Роман

Подобається

#1533 в Молодіжна проза
#611 в Підліткова проза

У тексті є: милі котики, розповіді, те що для нас дивне для когось буденне

Відредаговано: 10.05.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись