Роділ 2

Олександр обережно заходить до палати, прикриваючи за собою двері. Батьки Таміли вийшли кілька хвилин тому, бо Наталі Степанівні, мамі Таміли, стало погано. Вона ледь не знепритомніла, коли побачила бинти у дочки на очах. Сильні опіки на обличчі та руках. Тільки хворий псих міг облити серед білого дня сірчаною кислотою живу людину. Камери зовнішнього спостереження зафіксували лише чорний каптур, накинутий на його обличчя, і хуліган миттєво втік з місця злочину. Слідчий запевняв, що той працював із напарником, інакше безслідно зникнути йому б не вдалося. Сашкові від цього було не легше.

Таміла майже не розмовляє з ним з того часу, як Шаповал приїхав до лікарні. Тільки дихає неспокійно і ворушить губами, ніби збирається сказати щось важливе. Але жодного слова не вимовляє. Кожен її зойк б’є ножем під ребра.

— Я говорив з лікарем, — Сашко сідає на стілець біля ліжка, і Таміла ледь помітно смикає рукою. У неї й долоні забинтовані, бо кислота потрапила на шкіру, коли вона прикривала очі руками. — Він сказав, що твоєму життю ніщо не загрожує.

Слова лікаря надривним писком стоять у вухах, і Шаповал ковтає їхній їдкий присмак. Як гравій, що скрипить на зубах і застрягає в горлі. У Лисенко дуже мало шансів, що зір вдалося зберегти, але Саша не втрачає надії. Він просидить біля ліжка Таміли тиждень, а то й місяці, якщо буде потрібно, аби та почувалась в безпеці.

Олександр кохає її по-справжньому.

— Ти обіцяв, що Надя дасть нам спокій, — Таміла хрипко квилить, поклавши перебинтовану долоню на грудну клітку. Сашко злякано сіпається до неї, але крик Лисенко утримує його на відстані. — Ти бачиш, що вона зробила зі мною? Вона мене скалічила.

Дівчина ледве чутно схлипує, але Шаповал не побачить її сліз. Під бинтами ховаються не лише очі, які нестерпно бажають побачити світло. Під бинтами гине її душа, розірвана на шматки. Сашкові боляче бачити її такою, без змоги допомогти.

— Ти впевнена, що то була вона? — Шаповал обережно торкається її долоні, але Таміла відсмикує руку.

— Саш, ти взагалі мене чуєш? — спалахує вона, підвищуючи голос. — У мене опіки на обличчі та на долонях. Я відчувала, як на мені тріскається і злазить шкіра. Мені здається, Надя хоче мене вбити.

Лисенко видавлює останні слова через силу, і скрип стільця б'є по вухах з неймовірною силою. Сашко мчить до дверей і мало не збиває з ніг Тамілину сестру.

— Сашко? — Лисенко сумно кличе його, але чує тільки звук чужих кроків. Саша пішов. Таміла піднімає долоню, і хтось сідає на стілець. — Таню, це ти?

— Так, це я, — Тетяна намагається посміхнутися, але в горлі дряпає наждачним папером. Мама досі не може отямитися після того, що трапилося з Тамілою, а в Тані вперше не виходить бути старшою сестрою. Рішучою, турботливою та сильною. У неї руки тремтять, коли вона чує зірваний голос Таміли. — Не хвилюйся, я поряд.

Тетяна залишається з сестрою на кілька годин, а Шаповал мчить у кафе. У нього сьогодні вихідний, але лише на роботі він може зустріти Надію. Та ще частіше крутиться там, відколи Саша почав зустрічатися з Тамілою. Надя приходить стабільно щодня і пропалює в ньому дірку своїм пильним поглядом. Щоб подивитись, кого втратила. Або щоб переконатися, що Сашко щасливий. Чорт його знає.

Він знаходить Ковтун за барною стійкою в компанії її друзів.

— Ти що накоїла, безголова курко? — Саша хапає її за комір, до хрускоту стиснувши в кулаці. Надя злякано бовтає ногами в повітрі, мов цуценя. — Що ти зробила з Тамілою?

— Я нічого не розумію, — Надя тремтить у його руках, і Сашко ставить її на землю. Жалібний голос Надії зменшує лють, що застилає очі. — Що з нею?

У її очах ніби сльози поблискують, і Саша відступає назад. Усього один крок між життям і смертю.

— Ти понівечила її обличчя, — цідить крізь зуби Шаповал, розстібаючи верхній ґудзик на сорочці. Руки горять, як у вогні, а серце крижаніє. Він не відчуває нічого, крім агресії

Тільки злитися треба на себе, а не на інших.

— Я нічого не робила, — Надя кидається до нього, але Саша зупиняє її витягнутою долонею. — Я ж кохаю тебе.

— Поліція у всьому розбереться, — останнє, що випалює Шаповал, перед тим, як піти.

Сашко не може повірити, що людина, з якою він зустрічався цілий рік, здатна покалічити іншу. Надія була сором'язливою і милою, коли вони познайомилися. Але так багато води спливло, що в житті залишилися самі загадки.

Головне, щоб Таміла не дуже постраждала.