Розділ 1.2

Юрій розглядає крізь лобове скло вивіску магазину. Він раніше не бував у цьому районі і здивувався, коли Надя попросила його поїхати сюди по вино. Мама вибирає лише сортові вина, і їх не завжди можна купити у звичайному супермаркеті. Така завзята поціновувачка відправила б по дороге вино не те що до невідомого району, а й до іншого міста теж. Чоловік та діти Катерини Микитівни ніколи їй ні в чому не відмовляють і навряд чи колись порушать цю високу традицію. У Юри зривається побачення через витівки сестри, але цього разу язик не повертається їй дорікнути. Заради мами всім жертвують, навіть життям, а не якоюсь нудотною зустріччю з дівчиною. Ковтун відчиняє дверцята машини, впускаючи в салон свіже повітря, і озирається на всі боки.

— Про цей магазин казала мама? — визирає він із машини. — Ти ж збираєшся купувати колекційне вино для неї, а не пити. Чому сама не поїхала?

Тільки відчутна злість шкварчить у Юриному голосі, але Надю його слова зовсім не зачіпають. Вона не випускає руку з кишені джинсів, ніби щось ховає від сторонніх очей. Тільки ніготь гризе, нервово поглядаючи на вхід до магазину. Юрію хочеться притиснути її до спинки сидіння і добре струсити, щоб темні думки висипалися з її голови. Щоб перестала діставати нову дівчину Сашка.

Юрій не може дивитися, як її сестра руйнує своє життя.

— Я ж тобі вже казала, що випила вдома трохи шампанського, — сердито відмахується Надія, натискаючи на ручку дверцят.

Вона встає так різко, що Юра відчуває плескіт якоїсь рідини в кишені. Надя хоче якнайшвидше піти, але щось уперто утримує її біля машини. Невже страх?

— Батько голову тобі відірве, якщо дізнається, — старший брат ловить її за руку, втискаючи долоню в опущене скло. Надя навіть не кривиться від болю, її очі та вуха — біля входу до магазину. Юра одразу мав здогадатися, що сестра щось замислила.

— Сиди тихо, я швидко, — Надя вириває руку й рішуче рухається вперед.

Юра помічає, як сестра дістає з кишені якусь скляну пляшечку. На сходах з'являється вже знайома йому постать. Дивно, що він не запам'ятав імені, Надя сто разів на день згадує його, не стримуючи брудної лайки і претензій. Таміла Лисенко. Як він міг забути. Надя стільки разів присягалась вбити її, що Юра перестав вірити у прозорість її планів.

Це вже не помста, а злочин.

— Ти що замислила? — Юрій з силою здавлює її плече, але Надя уміло вивільняється.

Перед очима Юри все проноситься, як у диму. Рука сестри різко піднімається вгору. Пляшечка з незрозумілою рідиною. Гучний сплеск і розбите скло. Таміла, яка падає на землю і закриває обличчя долонями. Її крик і досі стоїть у Юри в вухах надривним благанням про допомогу.

Калюжа червоного вина біля магазину розповзається кривавою річкою, і Юра відчуває напад нудоти.

— Поїхали швидше, — Надя зірвано дихає, стираючи долонею піт з чола, і штовхає брата в плече.

— Ти що накоїла, дурепо? — Юрій стискає кермо, заплющивши очі. Таміла досі там, зовсім сама, і він може допомогти їй. — Я зателефоную в поліцію.

Надія розвертається до нього обличчям, і Юра відчуває її липкий погляд. Розпалений червоним полум'ям на його шиї, що спалює дотла кожну пору його шкіри, що стирає в порох кожен звук його голосу. Юра вдихає чадний запах і затискає рота долонею.

Він винен-винен-винен.

— Посадиш за ґрати єдину сестру? — усміхається Надя, обіймаючи брата за шию. — Як ти потім дивитимешся в очі батькам?

Ковтун б'ється чолом об кермо і заводить мотор.

— Ця дівчина не винна в тому, що Сашко тебе покинув, — робить висновок він, перш ніж машина рухається з місця.

— Я з Сашком сама розберуся, — Надя з крижаним спокоєм піднімає скло. Юрі все ще немає чим дихати, тому що його душить вина і огида до сестри. Його рідна людина готова відібрати життя у того, хто стане на шляху. У невинної людини, яка безкорисливо любить Сашка. Напевно, сильніше, ніж сама Надя. — А ця гадюка більше не буде заважати після того, що я зробила з її обличчям.

Надя стукає пальцями по колінах, озираючись назад.

— Ти хвора, — цідить Юрій крізь щільно стиснуті губи, уникаючи пильного погляду сестри.

Він більше не хоче мати з нею нічого спільного. Одного чорного секрету вистачить.

— Я теж люблю тебе, братику, — Надя плескає його по плечу, вмикаючи якусь гру на телефоні.

Ця дівчина, яка сидить поруч із Юрою, ще дві хвилини тому була його сестрою. Дві хвилини тому вона хлюпнула кислотою в обличчя Тамілі Лисенко, яка на свою біду покохала Сашка. Юрію хочеться повернутись назад, щоб допомогти їй. Але хіба він має право?

Надя покалічила людину, і вона повинна відповісти за це, як і її брат.