Розділ 1.1

Танцювальна музика стихає за дверима, і Таміла спускається сходами вниз. Їй потрібен ковток свіжого повітря або рідний голос у телефоні, який заспокоїть серце, що вистрибує з грудей. Надя знову переслідує її й Сашка, і Лисенко втомилась ховатися за спиною свого хлопця. Вона ніби скоїла страшний злочин, за який не понесла покарання. Саші ніби все одно, а в Таміли мозок закипає. Вона уже боїться спокійно виходити надвір, щоб зайвий раз не знайти на гаражі криваво-червоний напис-погрозу або не одержати камінь у вікно. Вони з Шаповалом зустрічаються вже півроку, а Надя ніяк не заспокоїться. Ще хитріші знущання вигадує, замітаючи сліди.

Сашко часом дивиться на Тамілу, як на душевнохвору, а у тої коліна підгинаються від страху. Навіть найсильніше кохання не варте цілого життя.

— Ти зможеш мене забрати? — Лисенко розглядає своє обличчя у дзеркалі, нервово поправляючи волосся. Мокра футболка прилипає до тіла, начебто вона кілька кілометрів пробігла. Самій уже смішно стає, що вона почувається в безпеці лише в туалеті, слухаючи голос Тані в телефоні.

Старша сестра завжди піклується про неї.

— А де Сашко? — Тетяна стурбовано заводить мотор, і Таміла кривиться від шурхоту в телефоні. Сестра, напевно, покинула своїх друзів, щойно почула її тривожний голос. Лисенко так соромно, що через дурні страхи вона підводить і свого хлопця, і старшу сестру. — Ви посварилися?

— Ні, все гаразд, — Таміла повертається спиною до дзеркала, вчепившись долонею в раковину. Їй досі не по собі, і краплі крижаної води на обличчі нічим не допомогли. Вона почувається якоюсь схибленою. Шаповал, мабуть, скоро кинеться її шукати, а Таміла ховається в туалеті, як школярка. Подумаєш, зустріла в клубі колишню дівчину Саші. — Надя теж тут, і я не хочу, щоб Сашко вважав мене психічкою.

У неї зуби стукають від страху, і в очах темніє. Вона повинна негайно вийти на свіже повітря. Пояснення для Шаповала придумає завтра.

— Я й так збиралась додому, — відповідає Таня. — Чекай, через п'ять хвилин заїду.

Таміла з відчутним полегшенням запихає телефон в кишеню і закриває очі. Залишилося зовсім небагато, і задушливі стіни клубу перестануть бути для неї пасткою. Вона повинна ще раз подумати, до чого приведуть її стосунки з Сашком. Все надто добре, щоб бути правдою.

— Збираєшся піти по-англійськи? — двері в туалет тихо відчиняються, і в дверному отворі з'являється Ковтун.

Сьогодні вона не схожа на божевільну, що бризкає слиною і прагне задушити. Ошатно одягнена і занадто ввічлива. Тільки її страхітлива усмішка видає справжнє ставлення до Лисенко. Звичайно, вона пішла слідом за Тамілою в туалет. Її манера переслідувати вже стала звичкою.

— Ти стежиш за мною? — Таміла краєм ока поглядає на годинник і йде до дверей.

Вона зберігає крижаний спокій, але в грудях гуркотить грім. Спалахи грози під ребрами немовби вмикають розум, і Лисенко чує тільки цокання годинника. Потрібно протриматися лише п'ять хвилин, перш ніж ця розмова закінчиться.

— Ми з Сашком постійно відпочивали в цьому клубі, — Надія перегороджує їй шлях рукою, і Таміла нервово ковтає грудку в горлі, — поки не з'явилась одна вискочка.

— Я познайомилась з Сашком через два місяці після того, як ви розійшлися, — Таміла пронизує її роздратованим поглядом і притискається до стіни. Холод, що обтягує лопатки, протвережує, але обличчя Наді ніби смажить її в багатті. Очі, як дві розпечені вуглини, які повільно тьмяніють і січуть чорнотою.

Лисенко скоро загине в темряві.

— Не виправдуйся, — Ковтун зневажливо цокає язиком, махаючи вказівним пальцем у Таміли перед носом. Таміла почувається загнаною в клітку, але шансів вибратися не залишилося. Навіть Таня не витягне її з лап звіра. Надія ще страшніша за дикого звіра. Її очі палахкотять червоно-чорним, і Таміла заплющує очі. — Ти відібрала в мене найдорожче, і скоро відповіси за це.

Таміла боїться не того, що може з нею зробити Ковтун. Таміла боїться, що та в результаті забере у неї Сашка.

— Досить мені погрожувати, — вона рішуче наступає, і Надя звільняє дорогу.

Вони непомітно опиняються в коридорі. Стіни дрижать від танцювальної музики нагорі, і Лисенко боїться знепритомніти. Липкий погляд Наді залазить під горловину футболки та жалить отруйною змією. Таміла більше не витримає.

— Я гадки не маю, про що ти говориш, — обличчя Ковтун викривляється злісною гримасою, і рука сіпається в припадку. Пальці з хрускотом стискаються в кулак і тягнуться до руки Таміли. Але Надія в останній момент опускає долоню. — Поки що я попереджаю.

Лисенко майже відчуває запах її агресії. Червоний перець і згорілий попіл. Варто Наді клацнути пальцями — і Тамілина шия в її долонях зламається, як сухе стебло.

— Я втомилась від твоїх дзвінків та повідомлень, — Таміла кидається до виходу, але Ковтун ловить її за лікоть. — Дай нам з Сашком спокій.

— Немає ніяких «вас» і не буде, — гарчить Надія, щосили заламуючи її руки за спину. — Я про це подбаю.

Таміла ледве встигає озирнутися, коли холодні пальці Ковтун впиваються їй в горло. Стискають до хрускоту і тиснуть. Так, що не виходить зробити вдих. Так, що грудину заливає окропом. Таміла повільно згорає, і в очах збираються сльози.

— Що ти робиш? — видавлює вона через силу, ковтаючи останні шматки повітря. — Відпусти мене!

Звучить жалюгідно, і Надія сердито пхає її до стіни.

— Це було останнє попередження, — цідить вона, розминаючи пальці.

Сестра Таміли голосно відчиняє вхідні двері, і хвиля нічного повітря обпалює Тамілу з ніг до голови. Вона прокашлюється, утримуючи долоню на шиї, і в'їдлива усмішка Надії б'є прямо в груди. Таміла ледве не сповзає по стіні, стримуючи новий напад кашлю. Їй досі важко дихати, а Ковтун відкрито зловтішається.

Якщо вона не відбере у Таміли Сашу, то легко позбавить її життя.

— Рада тебе бачити, Таню, — Надя зустрічає Тетяну привітним кивком.

— Відвези мене додому, будь ласка, — Таміла майже плаче, кидаючись сестрі в обійми.