Глава 5

Сізар переніс Алекса в розкішний будинок на окраїні міста. Юнак хотів щось сказати, якось виправдатись, але це тільки розгнівило Сізара. Він прогарчав, накинувшись на хлопця та прижавши його до підлоги своєю дужою рукою. Втім, не було схоже, що він збирався нашкодити Алексу. Швидше, це був просто порив гніву, що переплітався з відчаєм. Проте варто було йому тільки доторкнутися до юнака, як його люте гарчання почало перетворюватися в слова, зачувши які, здавалося, Сізар здивувався сам. Дивне відчуття опанувало Алекса, ніби він може повернути йому людську подобу, але чудовисько тільки віджахнулося від хлопця, відскочивши на безпечну відстань.

- Не витрачай її на мене. Це магія, – проговорив Сізар. Його голос звучав басисто та розкотисто, але все ж таки – це вже була мова людини, а не звіра. – Шансів було мало, але тобі вдалося. Ти поглинув частину магії Дардаса, поки вона була в тебе в руках. Але наш організм неспроможний затримувати її надовго, тому тобі потрібно надати їй форму. Ти повинен створити зброю, поки вона не розвіялась.

- Зв’язка ключів теж була створена таким способом. – здогадався Алекс.

- Так. Коли магія вилучалась з організму Дардаса, оскільки я був поряд, то поглинув частину залишкового випромінювання. Але ти доторкнувся до самого її ядра. Твій магічний предмет має бути потужнішим. У тебе повинно вийти створити зброю. Магія, яка дала йому безсмертя, повинна бути здатна вбити його.

- Значить, я тоді дістав не ключ, який відкриває двері звідси.

- Ні, це було зосередження його магії. Я використовував її, як джерело енергії, який підтримував цей вимір. Це було навіть поетично, його магія стала його ж в’язницею.

- І що тепер буде з цим місцем?

- Поки він тут – нічого. Його магія досі залишається джерелом енергії цього виміру, і навіть з усією його силою йому потрібно трохи часу, щоб пробитися назовні. Щойно це станеться у нас буде всього декілька хвилин, перш ніж цей світ згорнеться. Ти помреш відразу, а що буде зі мною, я навіть не знаю, враховуючи моє безсмертя.

Перспективи зовсім не обнадіювали, тому Алекс прислухався до його поради. Він дійсно намагався щось створити, але все марно. Нічого не відбувалося, і надія зникла так само швидко, як й з’явилася.

- Запізно. Схоже, ти поглинув занадто мало. Ти повернув мені голос лише заради того, щоб я остаточно проголосив про свою поразку, - міг тільки жалкувати Сізар. – Одна єдина ніч за більш ніж тисячу років, коли сила виміру найслабша, коли вона могла когось пропусти із зовні. Якби тільки ця ніч промайнула без пригод, бар’єр почав би відновлюватись, кількість аномалій зменшуватись, і пік сил Дардаса минув. Все б повернулося на круги свої, якби тільки ти не прийшов.

- Але я не знав. Я не знав, що він ворог. І це ти намагався мене вбити, штовхнувши прямісінько в його руки.

- А що мені ще залишалося? Коли ми потрапили сюди, то Дардас перетворив мене на це. Правда, цим самим він витратив останні рештки своєї магії, тому я використав свою придбану фізичну перевагу, щоб замкнути його і тримати під наглядом. Він позбавив мене людської подоби та можливості говорити, а без цього я знав, що ти станеш на його бік, варто вам було тільки зустрітися. Тому єдиним виходом було тільки відразу вбити тебе. Та навіть без слів, тільки твоя смерть могла гарантувати безпеку зовнішнього світу. Втім, ти не далекий від істини. Саме я не впорався, не впорався зараз і не впорався тоді. Я створив ту трикляту сферу, я наполягав на тому, щоб він нарощував силу, не зважаючи на те, що він почав скаржитися, що в його голову приходять якість дивні думки. Мабуть, є та сила, якою не мають володіти люди. Я не звернув увагу, що зі зростанням своєї могутності він ставав все більш відстороненим. І я знайшов більш нагальні справи, ніж бути поряд, коли він втратив своє кохання. Так, ти правий. Це все моя провина. А найсмішніше, що те, що я хотів завадити зробити своєму братові, завершив метеорит, якщо вірити вашим науковцям.

- А може, ми просто згущаємо фарби. Динозаврів вже давно немає в нашому світі. Йому більше ні з ким воювати.

- Можливо, але я провів з ним занадто багато часу, і можу з впевненістю сказати – його комплекс бога залишився. У той день він розучився цінити людське життя. Пройде не так багато часу, коли йому щось не сподобається, і він скористається своє силою, не стримуючи себе та не зважаючи на супутні жертви. Тому не сподівайся, що він буде мирно спочивати. Дуже скоро він забажає влади, і ціла планета опиниться в нього в заручниках.

- І що? Ми дійсно більше нічого не можемо зробити?

- З поверненням його магії він став не просто безсмертним, він став невразливим. Ми його навіть подряпати не зможемо. Я завжди думав, чому цей вимір виглядає саме так, а відповідь була проста. Саме в цей час він припинить своє існування.

Алекс не хотів здаватися, не хотів опускати руки, він хотів знайти вихід. Бажання все виправити переповнювало його, і руки Алекса раптово почали сяяти та пекти, наче він їх опустив у розпечену магму.

- Це воно. Сконцентруйся. Ти маєш витримати це. – оживився Сізар. Сяйво почало покидати тіло Алекса. Воно перетворилося в спис, ніби витканий з язиків полум’я.

- Схоже, в нашої історії буде продовження, - піднесено промовив Алекс.

- Так. І нам знадобиться для цього армія.