Глава 5

Шокований вираз обличчя насмішив сестру Бакстера. Вона зайшлася дзвінким сміхом. А в цей час до них підійшов високий, сіроокий чоловік, зацікавлено оглянувши Еліс з ніг до голови.

— Оце так несподіванка, Бакстер! – протягнув він долоню для привітання. – Не знав, що ти нарешті наважився залишити своє холостяцьке життя.

— Сподіваюся, я буду кращим чоловіком, ніж… дехто, — буркнув Мет, навіть не прийнявши долоні.

Еліс знервовано переступила з ноги на ногу. Це що за жарти? Ким він себе взагалі уявив? Вважає, що йому можна все?    

— Якщо я запрошу твою сестру до нас в гості, це не буде незручно? – підіграла Еліс, окинувши Бакстера переможним поглядом.

— До… вас? – невисока незнайомка щасливо заусміхалася. – Я Лінда! А то бачу нас так ніхто й не познайомить. Мій чоловік Тревор!

— Дуже приємно! – Еліс потягнулася й обійняла сестру Мета. – Мет скільки про вас розповідав. Мріяла нарешті познайомитися з вами.

Тепер Бакстер роздратованим поглядом спостерігав за грою Еліс. Його жовна ходили ходуном. Ще секунда і він вибухне праведним гнівом. А чого він очікував, коли таке вигадав? Вважав, що вона нездатна постояти за себе?

— Справді? – дівчина аж підскочила. Гарненьке обличчя осяяла щаслива посмішка. Взагалі Лінда здалася такою позитивною та щирою молодою леді. Цікаво, як в такого нахабного та недовірливого братика, може бути така прекрасна сестра? – То ви разом вже певний час? От завжди ти такий, братику! Ніколи не знайомиш нас зі своїми коханими…

— Ну… зараз же познайомив, — кинув на Тревора зневажливий погляд. – А не знайомив, бо не люблю, коли хтось загрожує моєму щастю. Я не люблю ділитися. Те, що моє, моїм і залишиться!

Еліс зніяковіло поглянула на Лінду. А та лише здивовано вигнула одну брову.

— Це ти про що, любий? – запитала знервовано.

— Це я про таких ловеласів, як твій чоловік, — фиркнув він, жестом відправивши чоловіка, який тупцювався поряд, зустрічаючи боса.  

— Тільки не починай, — промовила вона. – Ми вже забули ті негаразди й у нас все добре зараз. Тож не варто звинувачувати Тревора у всіх смертельних гріхах. А те, що ти ревнуєш Елісон… так мило! Справді! Значить вона тобі не байдужа!

— Ти навіть не уявляєш як! – фиркнув він. – А ви чого так рано повернулися? Мали ж відпочивати на Бора-Бора ще принаймні декілька тижнів…

— А в нас новина, — усміхнулася Лінда. – Ми… чекаємо дитину…

Елісон швидко оглянула обличчя Бакстера, помітивши, що він миттєво зблід. В очах безсилля. Секунда і на обличчі з’явилася маска байдужості та відсторонення.

— А ти молодець! – поглянув він на Тревора. – Швидко зметикував, що й до чого! Ось тільки не раджу повторювати минулі помилки. Інакше… цього разу я не буду таким лояльним, навіть через прохання власної сестри.

— Мете, досить! – зараз перед Елісон стояла доросла жінка, готова кинутися у бій за своє щастя.

— Я ж сказав, що шкодую про ту миттєву слабкість, — фиркнув Тревор, вперше за всю розмову. – І не збираюся припускатися тих помилок. Тож можеш спокійно спати…

— Нехай мій сон тебе не хвилює, — рявкнув Бакстер.

— Мете, будь ласка, — перебила його Лінда, – припини! Ми не хочемо сварок. Не хочемо…

— Це не сварка, люба! – промовив Мет. – Це попередження! От тепер я не дам йому жодної можливості тебе образити… Твій спокій та здоровий малюк – зараз це основне, що мене хвилює.

— Тобто ти вважаєш, що…

— Я не вважаю, я знаю! – гаркнув Бакстер. – Тепер твій кожен крок під моїм особистим цілодобовим контролем.

Еліс відчула, як Лінда знервовано зчепила пальці в замок. А обличчя та шия Тревора пішла червоними плямами. Зрозуміло, що чоловікові сестри не сподобалося, як його розпинали, принижували та погрожували в присутності перед власною дружиною. Та Бакстер так старався через те, що хотів захистити сестру й вважав, що Елісон Сінклер – коханка Тревора. Зараз його долоні стиснулися від злості та образи. Ще секунда і вони накинуться один на одного.  

І не довго думаючи, Еліс повисла на шиї Мета та потягнулася вустами йому на зустріч. Декілька хвилин Бакстер стояв, як заворожений, а потім притягнув її до свого торсу і його вуста накрили її губи. Поцілунок виявився не таким огидним, як могло здатися, на перший погляд. Міцні обійми викликали якусь бурю в організмі. А нахабні вуста змушували кров швидше рухатися судинами. Еліс так давно не відчувала такого трепету від звичайного поцілунку. Тож коли Мет відсторонився, відчула якесь незадоволення власним тілом.

— Мені треба працювати, — буркнув Бакстер. – Поговорімо увечері.

Після цих слів він схопив Еліс за руку й потягнув за собою, на ходу роздаючи якісь розпорядження підлеглим. А коли вони підійшли до вагончика, то відчинив дверцята й заштовхав її всередину.

— Залиште нас удвох, — гаркнув на декількох працівників, які щось обговорювали за столом. – Негайно!

Елісон лише мовчки спостерігала за тим, як підлеглі, опустивши низько голову, покинули вагончик.

— Що…? – Еліс повернулася до нього обличчям і склала руки на грудях. – Що то було? Що це за вигадка з тією нареченою? Взагалі то, у мене є наречений…

— Невже? – розсміявся Мет. – Маючи нареченого, ти не посоромилася завести інтимні стосунки з одруженим чоловіком. То що зараз тебе бентежить? Тим паче я не одружений.   

— Боже, — вона сплеснула в долоні. – Ти не можеш, щоб не облити когось брудом? Ось тільки я тебе розчарую…

— Це я тебе розчарую, «кохана», — усміхнувся він, спершись на стіл. – Після того, як я оголосив про свої наміри стосовно тебе, Тревор навіть не погляне у твою сторону. Боятиметься піти проти мене та спокусити тепер вже мою наречену.

— Ти хоча б когось чуєш? – викрикнула Еліс. – Я не знаю Тревора. І сьогодні лише вперше його побачила…

— Не нервуйся так, — хмикнув він. – Думаєш, я не зрозумів твого поцілунку? Ти ж спеціально кинулася мені на шию, щоб помститися йому за слова про миттєву слабкість. Ти ж вважала, що у вас серйозні стосунки, а тут раптом він повертається до дружини та ще й називає ваші стосунки слабкістю.  Ось мені лише цікаво, на що ти розраховувала, коли вступала з ним в інтимний зв’язок?