31. Андрій

Ну, я очікував, що деякі з кандидаток будуть поводитись подібним чином. З іншого боку, я сам хотів бачити тут красивих жінок, але не для того, щоб з ними загравати, а щоб Саша приревнувала. 

Певно, я був жалюгідний. Бо наманікюрені пальці з довгими нігтями і височенні підбори чомусь навіть не збуджували. Я думав лише про Сашу і про те, чи вона не жалкує, що піде. Але вимолювати її залишитись я точно не збирався.

Коли ж баришня сказала про додаткові послуги прямим текстом, я ледь не подавився кавою, яку до того собі заварив. 

Потім я для виду ще позадавав їй пару запитань. Особливо мене вразило, що вона прямо сказала про конфлікт з хазяйкою через ревнощі.

Після цього я сказав:

— Окей, з вами ми завершили. Спускайтесь вниз і чекайте кінця співбесід. Вони будуть не дуже довгі. 

 — Дякую, сподіваюся, ви оберете саме мене! — вигунула вона, поправляючи виріз своєї блузки. 

Ну, в принципі, дивитись там було на що. Але конкретно ця кандидатка чомусь мене дратувала. 

Я кивнув і вона вийшла з кабінету.

Краєм ока за дверима я побачив Сашу. Вона виглядала засмученою, мені здалося навіть, що її очі заплакані.  Але я бачив її лише мить, вона повернулась і пішла вслід за білявкою. 

Мені стало навіть шкода, що я все це влаштував… Але ж Саша сама не хотіла тут бути. 

Вони пішли вниз, а потім Саша прийшла з іншою кандидаткою… А потім ще з однією.

Майже кожна натякала про якісь додаткові послуги і дратувала мене. Я не міг нікого з них найняти, і не тому що був закоханий в Сашу, а просто тому, що всі ці дівки не підходили. 

Коли ж зайшла остання дівчина, вона виглядала стриманішою. Вона була у відносно закритому одязі, принаймні, її груди не були виставлені на показ. Макіяж і манікюр були стриманими. 

Я навіть на мить подумав, що ця дівчина цілком могла підійти. Однак я не хотів, щоб Саша йшла. 

Я почав ставити їй стандартні запитання, щоб почути хоч щось, за що можна зачепитись і відмовити їй.

— Отже, розкажіть, будь ласка, про ваш досвід роботи. 

 — Я маю педагогічну освіту, працювала в дитячому садку вихователем, а також нянею в кількох родинах, — стала розповідати вона, називаючи прізвища роботодавців.  — Для мене найважливіше знайти спільну мову з дитиною, зрозуміти її психологічні особливості…

— Добре, це нам підходить, — я кивнув. — Розкажіть про роботу в попередніх родинах. Чи були конфлікти? Чому ви звільнились? Чи може вас звільнили? — я вирішив одразу уточнити ці нюанси, бо перша дівчина прямо шокувала мене такою відвертістю щодо того, що пропонує послуги інтимного характеру своїм наймачам. 

 — Конфліктів не було, я звільнилася, бо дитина виросла і вже не потребувала няні…

Вона зробила декілька кроків вперед, до мого столу. Потім відкрила свою сумочку і стала в ній щось шукати. 

— Зараз, я вам покажу мої рекомендації, це не просто слова, — додала вона.

Я зітхнув і поглянув у вікно. Схоже, ця дівчина дійсно підходить. Я ж не маю права тримати Сашу тут силою далі. Так, я її виграв, але це від початку була дурна ідея. Треба було раніше відпустити її, поки я ще не так сильно привʼязався.

Та і Настя дуже полюбила Сашу. Я не уявляв, як вона тепер сприйме нову няню. Хоча ця і виглядала доволі професійною.

Аж раптом дівчина витягла з сумочки щось схоже на пістолет, але дивної форми. І він був пластиковим і направила його на мене… Бляха,  вона ніяка не няня… 

— Прийшов час тобі заплатити за все! — сказала вона, дивлячись мені прямо в очі…

Гортайте далі, там продовження --------->