21. Андрій

Я відчув хвилювання, хоч і намагався звучати максимально спокійно. Все ж, Саша мені подобалась, дуже. Але я не був впевнений, що я сам їй подобаюсь. 

 — Так, можна повторити, — кивнула вона.  — Мені сподобалось…

Я усміхнувся, коли почув ці слова. 

— Це ви що, хочете без мене кудись піти? — Настя надула губи. — Я теж хочу піти.

 — Можемо й разом піти, — усміхнулась Саша.  — Андрію, ти не проти? 

— Якщо це вихід в місто, то я проти, авжеж, — я ледь насупився. — Це може бути небезпечно для Насті. 

— Але тату, ти весь час виходиш в місто! — не погодилась Настя і поглянула на Сашу. — Сашо, ти ж теж виходиш… 

 — Якщо взяти охорону, то можна і Настю вивести, — сказала Саша. — Не можна дитині весь час сидіти вдома, в її віці потрібні нові враження! 

— Ура! Я піду в місто! — Настя раптом обійняла Сашу. — Дякую, дякую! Ура!

Я навіть не встиг рота розкрити, а вже без мене все вирішили. Я насупився ще більше.

— Як на мене, це невдала ідея, — буркнув я, але не надто агресивно. — Де гарантія, що все буде добре… 

 — Можна сходити в якесь тихе місце, де небагато людей, узяти охоронців, і все буде добре, — Саша усміхнулась. — Але Настя має пообіцяти слухатися тата! 

— Я обіцяю! А я зможу пограти в тих дитячих кімнатах, які бачила у відео? — вона знову поглянула на Сашу. — Я ще ніколи не була в дитячих кімнатах… 

 — Якщо тато дозволить, то зможеш, — усміхнулась їй Саша. 

В цю мить мій  телефон сповістив про нове повідомлення. Я поглянув на екран і побачив, що це Костя написав в наш загальний чат, ми давно не спілкувались, зазвичай часто бачились, але останнім часом я ті посиденьки ігнорував через Сашу. 

"Привіт, Андрію. щось ми давно не зустрічалися, може зберемося увечері, ти, я, Сергій, якийсь новачок і пограємо? Бо ти після того, як отримав ту дівчину, здається. зовсім від нас відцурався…”

Я усміхнувся, коли прочитав це повідомлення. Дійсно, коли поруч була саша, я і про всі ігри забув. 

"Я не відцурався… Не проти зустрітись. Але сьогодні точно не можу, у мене побачення." 

“Ого, нічого собі, — тут же прилетіла відповідь. — "Ціле побачення? Ну а як щодо завтра?”

"Завтра можна, думаю", — відповів я і поглянув на Сашу. Вона усміхнулась і кивнула.  — "Добре, я пішов, пізніше спишемось."

— Друзі пишуть, — сказав я чомусь. Не те щоб я хотів виправдатись, але не хотів, щоб вона думала, що я з якоюсь дівчиною листуюсь. — Запрошують мене завтра пограти в карти.

 — Ну, авжеж, ти можеш піти зустрітися з друзями, — сказала вона.  —  А ми з Настею влаштуємо піжамну вечірку.

— Ну то вже буде завтра, а сьогодні на нас чекає побачення, — я усміхнувся. Все ж Саша була ідеальною, як не крути…

***

Щоб її трохи здивувати, я замовив квіти і коли вона з малою спускались з другого поверху, щоб ми вже їхали в ТЦ, де буде кіно та дитяча кімната. З нами мала поїхати ще машина охорони. Двоє охоронців мали слідкувати за Настею в дитячій, а ще двоє — охороняти нас в кінотеатрі. 

Саша і Настя спустились вниз вчасно. Я аж завис, коли побачив Сашу. Вона була в красивій чорній сукні, досить короткій, щоб було видно її стрункі ноги, але не надто провокативній. 

 — Ура! — вигукнула Настя, побачивши мене. — Я така щаслива! Поїхали швидше!

— Ви дуже гарні, — хоч і сказав "ви", все ще диввся на Сашу, я був прямо вражений. — Ти дуже красива сьогодні, — додав, підійшовши ближче до неї і вручив квіти, які були в мене в руках, букет рожевих троянд. — Це тобі. 

 — Дякую, вони такі красиві, — Саша піднесла квіти до обличчя і вдихнула їхній аромат. — Це має бути чудове побачення! 

— Сподіваюсь, так і буде, дуже хочу, щоб тобі сподобалось, — сказав неголосно…

Тоді я ще не знав, що вечір, який так гарно почався, принесе нам не такий вже приємний сюрприз… 

Ось і чергова глава!

 Якщо книга вам сподобалась, але ви ще не зареєстровані на букнет, це можна зробити за один клік і тоді ви зможете додати книгу до бібліотеки, щоб вона точно не загубилась! Реєстрація на букнет безпечна і безплатна) Дяка за ваші сердечка книзі і коментарі!