15. Андрій

Коли ми зайшли в кімнату, я чомусь був впевнений, що вона зупинить мене. Або втече. Взагалі спочатку я думав, що вона за мною навіть не зайде, але тим не менш ми були там, де ми були. 

Я лежав на ліжку, добре що на животі. А Саша сіла зверху. Вона була така гаряча… Чи може то мені тільки здавалось? 

Ну, вона була гаряча, аж надто, бляха… І причому в усіх сенсах. Її тіло там, де торкалось мене, аж горіло. Але краще б мені не думати, як і чим вона там мене торкалась зараз. 

Але не думати про це, коли вона сиділа верхи, було неможливо. Бляха, та я тільки про це і думав, і авжеж тіло реагувало відповідно.

Саша ж тим часом нахилилась і ледь торкнулась долонями моїх плечей. Її волосся, яке не було завʼязане в хвіст, спало мені на спину і теж торкалось, ледь лоскочучи. 

— Кхм… — видав я щось середнє між смішком і збентеженням. Так, певно, таки трохи збентеження було, бо я був в повній бойовій готовності і по реакції Саші, якої, власне, не було, розумів, що вона ще не помітила, наскільки я на взводі. 

— Що, я роблю щось не так? Боляче? — запитала вона серйозно. 

Бляха, так, боляче, в одному місці… Бо лежу неправильно. І ще й маю себе не видати!

— Все нормально, продовжуй, — буркнув я. 

Подумав, що можна буде потім цей досвід використати в душі. Згадувати, як вона торкається мене і… 

Ні, про таке краще не думати, коли вона сидить прямо на мені, бо ще трохи і я перекину її на спину, а потім сам навалюсь зверху і… 

Саша тим часом продовжила торкатись мене. Від моїх плечей вона рушила нижче по спині, а коли вже дійшла до лінії талії, я аж якось надто голосно видихнув від того, що відчував.

— Все нормально? — знову перепитала вона, але тепер, здається, до неї дійшло, що я таки не від болю так реагую. Бо голос був схвильованим.

Я ледь повернув голову, щоб поглянути на неї через плече. Її щоки були червоними, а губи блищали від слини, ніби вона щойно їх облизнула. 

Я одразу відвернувся, ніби мене ошпарили кипʼятком. 

Бляха, краще б я не дивився!

Ставало майже фізично боляче. І далеко не там, де вона масажувала… Бляха, бляха, і ще раз бляха! 

— Нормально, — буркнув врешті-решт. 

— Ну, значить вже можна і закінчувати… — додала вона поспішно. 

— Ага, можна, — сказав я неголосно. 

Мені теж хотілось за…кінчити. Поскоріше. А для цього треба було, щоб вона з мене злізла і я таки пішов у душ. 

Саша злізла з мене.

— Я тоді піду до Насті, — сказала швидко. 

— Ага, я скоро теж прийду, — відповів я їй в тон. 

І за мить почув, як за нею закрились двері.

Тільки тоді дозволив собі встати і швидко піти в напрямку вбиральні.

Речі полетіли на підлогу і я став під струмені води. Часу багато не знадобилось. 

Відчував себе підлітком в цю мить, але ж бляха, як було добре згадувати її на мені… Саме тому все вийшло так швидко. 

Вийшов з душу я цілком розслаблений і задоволений життям. Перевдягнувся, а потім вийшов з кімнати. І саме в цю мить зі своєї спальні також вийшла Саша. 

Коли наші погляди зустрілись, її обличчя знову почервоніло. 

Вона зрозуміла, чим я щойно займався. Сто відсотків зрозуміла. 

Але я не був проти. Вона подобалась мені і я не збирався це приховувати. 

Я вже хотів щось сказаати, коли телефон в її руці пілікнув, сповіщаючи  про нове повідомлення. 

Саша одразу відволіклась на нього, зазирнула в екран і ледь усміхнулась. 

Від мого хорошого настрою не залишилось і сліду.

— Що, той хахаль з ресторану пише? — запитав я похмуро, рушаючи прямо до неї. 

Гортайте далі, там продовження --------->