13. Андрій

Я дивом не зірвався з місця, хоч і хотів. Але вже за мить вони відсторонились одне від одного, а потім Саша взагалі пішла з-за столу і я на мить видихнув. Певно, пішла до вбиральні. Але її не було довго і мене це знову напружило.

Я встав з-за столика і пішов в тому напрямку, куди пішла Саша. Вже навіть не боявся з нею зіштовхнутись. Ну зіштовхнусь і зіштовхнусь, пофіг! 

Але її ніде не було. 

Я пройшов повз закриті кабінки назад до мого столика з якого було зручно спостерігати за столиком з тим придурком. 

Саша теж невдовзі повернулась. Вони ще трохи поговорили, поїли. Я теж замовив щось, але навіть не пробував, було не до того. 

Коли їм принесли рахунок, я теж розплатився за своє замовлення і перший швидко пішов до машини. Машину мої перепаркували так, щоб її зовсім не було видно, за великим деревом. Але звідти цілком можна було роздивитись вихід з ресторану. 

Вони дійсно вийшли і на моє здивування Саша сіла в таксі без свого "кавалера". 

Тоді я сказав: 

— Їдемо додому, швидко! Ми маємо там бути раніше за неї! І щоб вона не зрозуміла, що мене не було! 

 — Буде зроблено, — кивнув водій. 

Ми швидко поїхали, навіть порушували ПДД, ну а що було робити. 

Щойно приїхали, я ледь встиг перевдягнутись і спуститись вниз, коли почув, що в коридорі хтось є.

Я швидко сів на диван і почав витріщатись в мобільний, ніби весь час тут і сидів.

Добре, що мала грала в свої ігри і не розпитувала мене. Треба було тільки дозволити більше телефону і вона була ідеальною дитиною.

Вона якраз зі мною спустилась вниз. 

Саша відчинила двері і увійшла, вона виглядала задоволеною. 

 — Добрий вечір, як ваші справи? — весело запитала вона, дивлячись спершу на мене, потім на Настю. — Не сумували? 

— Ні, мені тато дав грати в телефоні, я ні за ким не сумувала, — похитала головою Настя.

 — Що ж, а ви вже вечеряли? — запитала вона в малої. 

— Охоронець замовив мені піцу, — вона кивнула. 

 — А татові? — вона поглянула на мене. — Ти не вечеряв з Настею?

— А тата не було вдома, —  проговорилася мала. — Він тільки що прийшов! Ще не встиг повечеряти!

— Я просто на двір ходив, — тут же відповів я. — В альтанці сидів! 

— Зрозуміло… Тоді, може, щось тобі приготувати?  — запитала Саша. — А тоді можемо всі разом подивитися кіно, як і домовлялись. 

— Так, давай, — буркнув я. Блін я був такий злий… Але в той самий час радий, що вона принаймні не поїхала з ним нікуди. — Як пройшло побачення? 

— Чудово, ми приємно поспілкувалися, згадали студентське життя, — бадьоро сказала Олександра. — Іноді приємно побачити давніх друзів….

— Він кликав тебе кудись ще? — я все ж насупився. 

— Ну, ми домовились ще зустрітися, може в наступний вихідний, — лукаво промовила вона. 

— Тату, у тебе око сіпається, — зауважила Настя. 

— Нічого в мене не сіпається! — відповів я трохи роздратовано. — І так, я все ж щось зʼїм. І будемо дивитись кіно, — це вже сказав спокійніше.

Нарешті поглянув на Сашу. Вона теж дивилась на мене, і зараз виглядала серйозною. 

— Мабуть, ти просто втомився, зараз перекусиш, відпочинеш… В ще можу зробити тобі масаж, — раптом запропонувала вона. 

У мене по тілу аж мурахи пішли, коли я це уявив: я на ліжку, вона сідає зверху і…. 

— Так, зробиш, — погодився максимально спокійно, хоча в голові вже крутились зовсім непристойні картинки масажу з щасливим закінченням… 

Гортайте далі, там продовження --------->