5. Олександра

Коли він сказав, що мені краще поїхати до себе, я відчула неабияке розчарування. Було дуже складно приховати свої почуття і нічим себе не видати. Адже я так старалася, все зробила, щоб залишитись тут, і раптом такий облом… 

Довелося прикласти неабияких зусиль, щоб усе ж переконати його залишити мене біля себе. Пощастило, що дівчинка категорично не вживається з нянями. Бо бути його коханкою мені не хотілося. Хоча він і дуже привабливий, цілком у моєму смаку, але я пам’ятала, хто він і для чого я сюди прийшла…

Коли пролунав той телефонний дзвінок, стала уважно слухати, сподіваючись почути щось корисне для себе. 

Андрій вислухав свого співрозмовника, а потім відповів:

— У нас тільки стався напад, хіба вам не доклали? Клята вечірка… Ну чому саме сьогодні… — вперше почула його невдоволений тон. До цього він був доволі ввічливим і мʼяким в спілкуванні при мені. — А що там по моїй супутниці? Як відмовилась? Забий, я подумаю, напишу, — на цих словах він відбив виклик. 

 — Якісь проблеми на роботі? — це питання з мого боку було цілком передбачуваним. 

— Маю сьогодні бути на одному заході… — пробубнів він. — Туди треба йти з "плюс один". 

 — А що це значить? — запитала я. — Якиймб дрес-код?

— Хазяїн вечірки, один багатій, має певні заморочки. Він не пускає навіть своїх бізнес-партнерів на свої заходи, якщо вони приходять без пари. Там здається був якийсь скандал в його родині, щось про зради. То тепер і чоловіки і жінки в його дім мають приходити тільки з парою. 

 — Он як, — я вдала здивування. — Так, у людей бувають різні дивацтва…

Я чула, що його супутниця відмовилась, але не стала про це питати, бо це б виглядало так, що я спеціально прислуховувалася до його розмови. Це його могло б насторожити. 

— Проблема ще в цьому довбаному замаху. Ворог точно знає про вечірку. І якщо я не піду, це буде виглядати, ніби я злякався, чи щось таке. А я маю туди піти всім ворогам на зло.

 — Значить, треба йти, — я кивнула. — Але бачу, що вам не дуже хочеться… Ну, це цілком логічно, день був складним…

— В принципі… Ти могла б піти зі мною, — додав він замислено. — Мала все одно на той момент вже засне, думаю. Підемо пізніше та й все. Охорона буде дивитись за нею. 

Про таку удачу я навіть і не думала. Треба було подякувати тому невідомому кілеру за те, що Андрій почав мені настільки довіряти, що в перший же день роботи вирішив узяти на якусь вечірку, де буде його коло спілкування і, можливо, мені вдасться почути чи побачити щось корисне для досягнення моєї мети…

 — Ну, в принципі, я не проти, але я не взяла з собою одягу… Для такої вечірки, мабуть, потрібна святкова сукня…

Треба було трохи засумніватися, щоб він не помітив, як мене порадувала його пропозиція. 

— Сукня не проблема, — швидко відповів він. — Зараз же відправлю тебе на машині в магазини. Купи, що треба. Охорона поїде з тобою. Сукню, туфлі.  І хай прийде візажист. 

 — Добре, — я кивнула. — Що ще від мене потрібно? Просто бути поруч із вами?

— Так, будемо прикидатись парочкою. Ну, нічого зайвого. Ходитимо разом та і все…

***

Вже сидячи в машині, яка везла мене до магазину за вечірньою сукнею і підходящим взуттям, я згадала, що так і не написала Роману про результат мого візиту до Андрія. 

Я сиділа на задньому сидінні, на передньому охоронець розмовляв з водієм, тож я дістала телефон і написала в чаті з абонентом, позначеним як “Ларочка”:

“Привіт, уявляєш. я тут на нову роботу влаштувалася! Нянею доньки одного багатія. І зараз навіть піду з ним на вечірку. Здається, в мене почалася “біла смуга”! “

"Нянею? Ого… Ну, це краще, ніж якісь там інші… послуги. Як в тебе це вдалось? Ну, взагалі, влаштуватись туди… Хоча ні, не кажи. Поговоримо потім десь в нашій кафешці! Щоб можна було все нормально обговорити!" 

“Так, зустрінемося і я все розкажу. Добре, зараз завершую розмову, бо ми приїхали до магазину, я йду купувати собі вечірню сукню! Фотку потім скину. Цілую, Ларочко, до зв’язку!”

Я трохи задумалась, чи не переграю в цьому листуванні, але хай уже буде, якщо хтось і зазирне в мій телефон, то не побачить нічого дивного. Чоловіки, зазвичай. вважають, що саме так і спілкуються між собою дівчата, навіть ті, що мають вищу педагогічну освіту, як я…

***

Гортайте далі, там продовження --------->