РОЗДІЛ 18. Остання операція

Ніч. Підземна база в горах.
Темрява, сирість, камери спостереження.
Еліна і Даніель входять разом — мов тіні з минулого, що прийшли по справедливість.

Валерія дає карту.
На ній — місце, де утримують Дар’ю.
Там же — серверний вузол “Тіньового проекту”, де зберігаються всі дані про змову, яка тягнеться ще від їхньої матері.

— «Це або кінець, або початок нового жаху», — каже Валерія.

Еліна мовчить. Вона вже зробила вибір.
Це — остання операція.

Охорона посилена. Камери. Пастки.
Але вона — колишня тінь. І знає, як зникати.
Разом із Даніелем вони проходять мов привиди.

— Тримайся поруч, — шепоче він.

— Я не слабка, — усміхається вона. — Але дякую, що ти поруч.

Вона закута. Пошкоджена. Але жива.
Коли Еліна знімає кайдани — Дар’я шепоче:

— «Це не пастка. Це… була перевірка. Вони хотіли дізнатись, чи прийдеш.
Вони хотіли знати, хто ще залишився з душею.»

Все здається завершеним — але з’являється він.
Справжній куратор “Тіньової гри”. Не Вальдес. Не Валерія.
А той, хто стояв вище за них усіх.

— «Ви думали, ви герої?
Ви — побічні ефекти. Ви — невдалий експеримент.»

І тоді — бій.
Без пощади. Без пафосу.
Тіло в тілі. Сила в силі. Душа проти машини.

Еліна приймає останній удар на себе — але цього разу вона не падає.

Серверна знищена.
Проєкт знищено.
Дар’я — вільна. Даніель тримає її, але дивиться тільки на Еліну.

Вона стоїть в епіцентрі диму. І нарешті… не в тіні.
Вона — в світлі ранкового сонця.