Розпали мій вогонь

РОЗДІЛ 14. Без неї

Вона не сказала ні слова.

Дар’я стояла мовчки. Валерія чекала наказу.
А Еліна просто… повернулась і пішла.

Ні куль, ні драм, ні вибуху. Лише:

— «Я втомилась бути чимось. Я просто хочу бути кимось.
Хоч раз — не для інших. Для себе.»

Місяць. Нічні поїзди. Покинуті перони.
Еліна змінила ім’я. Роботу. Місто.
Працює офіціанткою у невеликому кафе біля моря.

Її руки ще пам’ятають зброю. Але серце просить… тиші.

— Тепер вона не в центрі бурі. Вона — берег.
Море приймає біль. А вона вчиться пити чай без страху.

Вона почала писати.
Не звіти, не шифри.
Щоденник. Свої відчуття.

“Я була героїнею.
Я була інструментом.
Я була сестрою, мішенню, коханою.
Але ніколи — просто собою.
Тепер я вчуся бути просто Еліною. Без титулів. Без війни.”

Іноді на столі з’являються білі квіти.
Іноді хтось залишає горнятко кави вже оплаченим.
Іноді — тінь проходить повз вікно.

Але вона не озирається. Вона вирішила: жити.

Дроянда

Подобається

#1153 в Детектив/Трилер
#450 в Трилер
#7049 в Любовні романи
#2893 в Сучасний любовний роман

У тексті є: романтика + кримінальний трилер + драма

Відредаговано: 27.06.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись