Розпали мій вогонь
РОЗДІЛ 3. Втеча
Вона сиділа на даху пожежної частини.
Поруч — лампочка блимала у ритмі її серцебиття. Вечір був тихим. Надто тихим, щоб збрехати.
— Ти не мусиш говорити, якщо не хочеш, — промовив Даніель, сідаючи поруч.
— Але я мушу, — видихнула вона, стискаючи долоні.
Вперше вона не відвела погляду. Вперше — вирішила сказати правду.
— Пам’ятаєш ту пожежу? — почала вона. — У ніч перед моїм зникненням?
Він кивнув. Його очі потемніли.
— Я знала, що то не випадковість. Я знала, що хтось… шукав мене. Вальдес тоді вже був за крок. Я чула, як один із його людей сказав:
"Візьмемо її або спалимо всіх навколо."
— Чому ти не сказала мені? — тихо запитав він.
— Бо ти — герой. Ти б кинувся в полум’я заради мене. А я… я не могла дозволити, щоб ти загинув через мене.
Я втекла, щоб урятувати тебе.
Вона затремтіла. Він мовчав. Але його рука лягла на її. Тепла, сильна.
— Я весь цей час думав, що не був тобі важливим, — сказав він.
— А ти була єдиною, через кого я дихав. І єдиною, чому досі тримаюсь.
Сльози покотилися по її щоках. Не від жалю. Від полегшення.
Таємниця більше не тиснула. Вона розказала все. І все ще була жива.
Навіть трохи більше, ніж до того.
Але сповідь мала наслідки.
Бо тієї ж ночі їй зателефонували.
Голос на іншому кінці був холодний, мов сталь.
— Ми знаємо, де твоя сестра. Якщо хочеш побачити її живою — прийдеш сама. Без поліцейських. Без героя.
#1152 в Детектив/Трилер
#452 в Трилер
#6959 в Любовні романи
#2845 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 27.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
