Переграти минулі поразки і зробити їх навіки колишніми

- Не можеш прогнозувати - проєктуй. - Таня вертіла цю пораду і на язиці, і в голові, і не мала жодної ідеї. - Легко сказати. Кіно він запропонував. А я одразу й згодилася. Ну припустимо це не прокол. Я не повинна ламатися й набивати собі ціну. Це вже точно не стильно. Але йти вулицею не прикритою піджаком... Ну не знаю. Він побачить і зрадіє, що знову може підсміюватись. Звісно й сміятиметься. По-доброму так, як завжди.  Хоча… взагалі я ж підтягнулася. Шкіра не обвисає. Але ж і не схудла практично…

Отак скакали думки Пампушки - від сорому за те, що всі бачитимуть її об’єми, до радості через те, що тепер це не драглистий жир, а пружні м’язи - і знову до сорому за те, що їй соромно перед цим негідником.

Але вона взяла себе в руки й стала роздивлятися фото свого нового одягу, прикріплені до дверцят шафи за порадою Іриски. Говорила голосно до власного відбиття в дзеркалі, так було спокійніше. Наче з кимось радишся. 

- Що ж вдягти? Тільки не те, що буде схоже, ніби я намагаюся сховатися в одязі.

Таня витягла з шафи леопардову сукню максі з розрізом, викинувши на підлогу міні, яке недавно купила. Купка забракованого, що утворилася за пів години,  ще трохи зросла.

- Сидітиме поряд з товстухою в леопарді - такий весь з себе стильний. Щоб знав. Якщо соромно поруч зі мною ходити - нікого не тримаю. Нехай сусідка ходить в бежевому й пристойному. Я не вона. Сукня помітна тільки принтом. А так просто труба на бретельках. Зате шовкова і  не липне до тіла. Ботики на товстій підошві. І чорну футболку під низ. Все ж не можу нормально почуватися, коли видно мої плечі. А мені треба почуватися впевнено. 

І вона мала рацію. Колишній на те й розраховував - що вона буде нервувати. А там кінозал, темрява, зручний диванчик.

Таня оглядала себе в нове дзеркало у повний зріст. Воно було куплене зовсім недавно - завдяки Ірисці. І дозволяло бачити себе всю, а не тільки рожеві повні щічки й плечі. І нарешті була більш-менш задоволена побаченим. Під ногами лежала купа забракованого одягу. Той занадто простий, той - діловий, а оце - тільки на офіційну  урочистість або в театр на перший ряд партеру.

А оце - просто влучення в десяточку.

Живота не видно, четвертий розмір вгадується. І шия ззаду відкрита. Це еротично, каже Іринка - чоловіків збуджує коли, видно, як шия від спини плавно переходить під волосся. Ніби хочеться провести по ній носом.

І ніби все прикрито, а заводить.

Що ж. Останній штрих.

Пампушка дістала парфуми, навіть зараз шкодуючи про ціну, що за них віддала. Але що поробиш. То зброя. А зброя має бути найкраща.

Зітхнувши так, що її четвертий розмір перетворився на п’ятий з половиною,Таня пшикнула перед собою ніжно-гіркуватим дощиком і рішуче ступила в цю ароматну хмарку. Постояла якусь мить із заплющеними очима насолоджуючись моментом. А  потім знову подивилася на себе в дзеркало. 

Як добре. що воно  високе. Іриска і тут повністю права. 

Перед Танюхою стояла і злегка усміхалася якимось веселим думкам  безжурна, самовпевнена й трохи легковажна дівчина. Хто вона - нехай здогадуються перехожі, які обов’язково проведуть її поглядом. Студентка, що хоче відпочити від сесії, мати, що залишила дитину на батьків, і біжить в кіно, щоб розвіятись  з новими силами зайнятися малюком? Успішна хазяйка модного бізнесу? Не вгадати, одне ясно  молода і безжурна. Головне, що видно - відпочиває, а не тремтить в передчутті зустрічі. І зовсім не ладна з доброго дива кинути своє життя комусь під ноги тільки тому, що той хтось звернув увагу і запросив в кіно. 

Як воно було того разу.

Ніколи знову.

І ніяких задніх рядів. Нехай навіть не мріє.

Як же ж приємно було йти липовою алеєю літнього вечора, коли ноги не стиснуті колодками на шпильках, а живіт і легені - утягуванням. Як гарно, коли можна сісти зручно і дивитися кіно, боком відчуваючи, як  колишній ніяк спокійно не всядеться і сопе, наче в нього аденоїди, а не просто він дивиться, як Таня вільно дихає і сміється.

- Я сміюся, бо він же взяв квитки на комедію. А чого тоді він дивиться так, наче зараз заплаче? - веселилася Тетяна, відчуваючи себе нарешті сильною й незалежною. 

- Хочеш попкорну? Можеш взяти трошки в мене. Але тільки трошки. Сто років його не пробувала. - поставила вона хитру пастку.

- Ану, давай, морозни щось про калорії, нещастя. Що, мовчиш? Ох і розумний ти, колишній. Відчуваєш, де засада. - з легким жалем подумала Таня, а сама продовжувала сміятися. Бо там же комедія іде, що не так?

Словом, Пампушка повеселилася з ситуації  від душі. 

А потім несподівано виявилося, що привів її колишній зовсім не на комедію А на щемливу мелодраму. Щоб задати потрібний тон їх буцімто першому побаченню. І глядачі навіть робили Тані  зауваження.

Упс. Це було ще смішніше. І все більше людей обурювалося поведінкою молоді.

Тетяна хижо посміхнулася в передчутті...

Але ні - колишній і тут красиво викрутився.

Раніше він би моментально  витяг дівчину із кінозалу і довго розказував, яка вона  невихована. І неосвічена. тому звісно не може зрозуміти задум режисера. І ще позбавлена емпатії, бо їй смішно там, де всі люди з тонким відчуттям прекрасного плачуть. І ще з такою міщанкою кудись йти - краще застрелитись.

Але зараз колишній мовчав. Мабуть, жував Танін попкорн. А з набитим ротом говорити ж неввічливо?

Він незворушно досидів до кінця під Таніне хихотіння й шикання сусідів. А потім провів Пампушку до самого під’їзду, накинувши їй на плечі свою знамениту косуху, як і передбачила Іриска. Не нудив і руки не розпускав. Перед самими домом наче зібрався нарешті щось сказати, уже подивився проникливо й значуще, аж тут сусідка вискочила на ґанок  з розкритими обіймами.

- Ти де ти був, чому не відповідаєш, я уже в поліцію…

Таня нервово гмикнула.

Сусідка метнула погляд, що спопелив би дівчину на місці, якби мав підпалювальні властивості. А так вийшло ніби на сцені аматорського театру. Тобто  ненатурально і навіть трохи смішно.