подивись на мене.
ну глянь.
зазирни в мої очі.
ну ж бо, чого ти?
ну подивись, подивись!
відвертаєшся? не хочеш? ой, ну хіба ти не розумієш, що я завжди поруч? що я завжди був тут. і є. і буду. так-так! не віднікуйся. я завжди з тобою! ти, звісно, робиш вигляд, що мене немає. хоча мій білий каптур, безсумнівно, завжди в тебе перед очима. але ти відвертаєшся, обганяєш, затуляєш мене чимось. Ха-ха-ха, дурниці! я завжди лишатимусь тут. і завжди матиму можливість торкнутись своїми довгими пальцями твоєї руки і твого серця. так, впевненості мені не займати. ну бо ж я знаю свою важливість і головне – свої можливості. а вони в мене просто-таки безмежні! не віриш? ти мені не віриш?! зараз я тобі доведу!
хіба ж не я зупиняю тебе від початку чогось нового?
хіба ж не я попереджаю твої невдачі?
хіба ж не я тримаю тебе за руку, коли поруч хтось, хто може завадити бути нам разом?
хіба не я попереджаю тебе про небезпеку?
хіба не я звертаю твою увагу на думки інших?
хіба не я бережу тебе від змін?
і головне:
хіба не мені ти дозволяєш керувати усім твоїм життям?
я твій страх. і я тут головний.
що? що ти кажеш?! ні?! ні?!!!
нічогенькі викрутаси ти тут влаштовуєш! то може в тебе з'явилась сміливість ще й в очі мені подивитись? га? ну ж бо!
о!
о!!!
от чорт!
...