Епізод 35

В домі Маршів не було признаків життя. Ледь не задихаючись від пилюки та запаху болота, вони обнишпорили все, а вердикт очевидний: тут ніхто не жив з моменту від’їзду останнього з цієї сім’ї - інспектора. Зібравши будь-який матеріал, вони з ними пішли вечеряти. Старий Френсіс готував знову курку з яблуками. 

• Поки нічого, - відповіла Іванна Френсісу, - але не полишаймо надій. 

Джозеф ковиряв кашу ложкою. В його голові все ще сиділа та інформація, що ніяк не отримує слушного моменту. Він слідкував за Старим Сліпмаком, що механічно їв. Тепер він не сприймав його як звичайного дідуся, що живе на самоті. Ніяка сім’я з місцевості не підтвердила, щоб хоч якісь родичі приїжджали до нього. “Хто ж ти, Френсіс?” - думав юнак. 

• Вночі підемо до церкви, - сказав Річард, - надіюсь, серед нас ніхто не боїться привидів?
• А що, - озвався Джозеф, - вони тут є?
• Так. Привидів священника та воронячої дівчинки. Це краще хай роскаже старий, так Френсіс?
• Це було десь коли жила ще Матінка Шиптон, - почав Сліпмак, -  Але вона була немовлям ще. Приїхав до села молодий священик. Роки 3 все було добре, аж раптом під ранок сиділа дівчинка. Бліда, довгов’яза, в чорному рванні, саме волосся, що огортало її повністю, було як вороняче крило, навіть пір’я пташини завжди  було в ньому. Півроку все було добре, тому й сама дівчинка жила далеко від села. Ніхто не знав що вона робила в лісі, але інколи її бачили ходячою по болоту з квітами дроку в руках. Потім священник зжалився і приютив до себе. Ось тоді почалось нещастя. Гради, що розбив багато полів, сухота, через що висохло болото. Також прилетіло багато ворон. Крапкою для них стала пожежа від сухого гілля. Тоді село ледь не загинуло. Тоді і вирішено - це була маленька відьма. А відьми, якщо їх викрити, не жили довго. По крайній мірі, в Дрокленді, якому вже личило “Кроувнест”. Спершу священник пручався, та проти нього було 150 чоловік. Так дівчинку, вже дівчину і спалили. Але її привид гуляв ще по болоту. А через місяця 3 в кам’яній церкві священика знайшли повішеним. Казали тоді, що привид воронячої дівчинки доконав його. Так інколи і бачили їх. Можливо це лише легенда, але не багато священиків залишалися довше тут чим рік. Та й дрок розрісся більше, а ворони живуть тільки в цій церкві, вони прилетіли з дівчинкою.
• Може це як Трансільванський ліс, - заікнувся Голдкрест, - аномальна місцина.
• Навряд чи, - долучилася Іванна, - я думаю просто тоді було невдале літо, а дівчинка прийшла невчасно. Однак її воронячий вигляд дійсно інтригує. Можливо, вона була просто прибічницею якогось культу. 
• Можливо, - відізвався Марш, - а тепер збираємось, треба до церкви.

***

Церква повністю відповідала своєму віку. Вибудувана з каменю, вона втопала потроху в болоті. навколо неї росли. в темноті не було видно її дах, але Іванна готова була заклястися - вона квадратна та трохи приземкувата. Від дверей вже фактично нічого не залишилось, як і від округлих вікон. Парафіян вже як років 20 тут немає. Всередині на диво збереглись фрески так коридор. Також утвар, тільки священика і свічок бракує. 

• Обережно, - сказав інспектор Марш, присвічуючи ліхтарем, - тут можуть бути провали в підлозі.
• Тут трохи моторошно, - сказав Джозеф і підстрибнув від гучного каркання, що рознеслось по приміщенню.
• Це ворон, - засміявся. 
• Давайте до роботи, - відрубала ІваннаГадзько.  

Нишпорення по старій церкві було трохи містичним, але не дало результату. хоч вітер і завивав з розбитих вікон. Джозеф оглядав камені та підняв голову. Побачивши щось чорне, ніби людину він зойкнув. В його очах стояла воронова дівчина що тягна до нього руку. Її волосся розвивались на вітру до низу, з них сипалось пір’я. Він вже відчував запах дроку і болотяного трупу та відкрив очі. Виявилось це стара тканина, що закриває вхід до кімнатки. 

• Джозі, - крикнув з іншої сторони інспектор, - в тебе все добре?
• Так, - відповів він, - все нормально, та повільно увійшов до неї.

Іванна тис часом розглядала праве крило церкви. Ніщо не казало, що хтось тут жив. Зазвонила рація.

• Голдкрест щось знайшов, - сказав Марш.

Це щось була частина дитячого плаття, старого на вигляд.

• Експертиза покаже вік, - сказав Марш, коли всі зібрались.
• Якщо чесно, - сказав Джозеф, - в мене є здогадки що це. Тільки питання, містер Френсіс Сліпмак щось приховує, так?
• Ти про що? - спитала Гадзько. 
• Те що я хотів давно показати, - додав Джозеф, - і що мені підказує, що інспектор Марш знає про що я.

*** 

• Та не тяни резину, - сказав інспектор Марш, - вони і так здогадались би.

Ніч у церкві нічого не дала. Це значило одне - підозрюваний не знаходився в тут під час вбивств. Але й інше показувало - Френсіс Сліпмак щось не сказав про себе. Старий дідусь сидів у своєму кріслі у вітальні. Але фото казало, тут багато було жильців. Так же вони всі? Вони могли бути зараз поза Дрокленду, але за словами місцевих - ніхто тут не приїздив до нього вже 10 років. Це що повинно було статись? І чи пов’язане воно з сьогоденням?

• Я до сих пір проклинаю себе за це, - шумно видихнувши, почав старий Сліпмак, - син привіз Берні, мою онуку. Тоді потрібно поратись на болотах. Звичайно я її взяв з собою, - по його щоці котилась сльоза, - я відвернувся лише на мить… Але її вже не було. Тоді слідчі сказали, що найвірогідніше: її затягнуло в болото, - руки самі закрили обличчя. 
• Нам дуже шкода, містере Сліпмак, - змогла лише видавити з себе Іванна, - тканина буде перевірена і результати підуть.