Епізод 21

Глуха ніч в лісі має певну свою таємничність. По-перше, лісова ніч майже ніколи не буває глухою: деінде чується угукання сови, що полює за здобиччю, тупотіння їжака, що шукає що поїсти. Інколи чулись звірі, що змушували лякатися. Вони ніби не тваринячі, а якогось чудовиська. По-друге, на відміну від міста тут немає світла. Ти бачиш тільки те що перед носом. Грегорі попервах відчував незвичність до цієї тиші, але з часом й сам не зрозумів, як так швидко пристосувався. Поки весь дім був у тьмі, вітальня, як вже традиційно, з увімкненим світлом. В цей раз він сів за стіл та дивився запис на ноутбуці. Потерши очі, психолог вивчав її поведінку. “Згадка про вбивство змусило змінити поведінку, - записав собі в записи ноутбуку, - це може означати що їй самій неприємно факт спричиненого. Але відходить від цього довго. Також вона не говорить про відчуття напряму, а лише характеризує їх як те що підходить під її стан. Це може означати що Бернадет сама не розуміє що відчуває. Це слідство того, що альтер з’явився як доросла людина і результат стресу. У неї не було розуміння поганого і хорошого, абсолютно чистий лист. Але 20 років знаходження в соціумі привчило певні почуття, точніше характер відчуттів звичайної людини. Висновок: її певні відчуття - результат соціалізації. Бернадет як альтер дуже соціалізована.” Чоловік потягнувся та закрив відео. Він написав Іванні:

“Привіт, 

Вибач що пізно пишу. Ось запис останнього сеансу та звіт. Перше вбивство - результат самооборони. І ще будь ласка. Можеш ще раз пошукати інформацію про Матеуш Ставицьки. Мені здається, треба підняти архіви Словакії. Повідом мені наскільки швидко це вийде. Певно є певні справи про домашнє насильство, але або його не оглянули, або, може, програні в суді. 

Буду дуже вдячний,

Грегорі Домінік Вінтер.”

Запланувавши відправлення слідчому, він подивився на годинник. “Вже 1:30, - подумав він, - так, пора спати.” Вставши зі столу, Грегорі побачив фігуру в пройомі. 

• Бернадет? - запитав чоловік.
• Так, - сказала вона, закутана в покривало, - ти спати взагалі плануєш?
• Звісно, - він підняв руки так, ніби здавався. 
• Ну дивись, - вона пішла. 

“Останнім часом вона занадто про мене піклується,” - подумав Грегорі, як раптом почув сповіщення з ноутбуку. Це було повідомлення від Джозефа:

“Доброї ночі,

 Я передивився зошит. Письмо належить чоловіку. Точніше 60 сторінок це чоловік середнього віку. Але 4-ри сторінки написані чоловіком значно молодшим, приблизно 19-20 років, з певним психологічним розладом. Але майже ідентичний почерку Бенедикту Вінтеру, зміст тексту різний. Я відсканував зошити, трохи згодом докину і цей.

Щиро ваш,

Джозеф Скотт Голдкрест.”

На це він відповів:

“Доброї ночі, 

Дякую вам, вони мені якраз потрібні. У Іванни Гадзько попроси примірник почерку Матеуша Ставицьки, можливо це його зошит. 

Вельми вдячний,

Грегорі Домінік Вінтер.”

“Ага, - він зняв окуляри, - в мене є підтвердження слів Бернадет скоріш за все. Тепер я можу спокійно звіряти слова. За першим щоденником історія поки співпадає. Що ж, єдине що треба - зрозуміти мотиви. Це єдине що поки не дуже зрозуміло. І треба в бібліотеці знайти примірник “Сердешних Пані”, першої книги батька.”