Глава 12

Ліс мав ось ось закінчитись. Пахло хвоєю, що відчувалось через вікно в машині. Містер Голдкрест краєм ока дивився на містера Вінтера. Поправивши окуляри на переносиці, чоловік слідкував за прямою дорогою. Хоч Голдкрест був почеркознавцем, але зрозумів, що Грегорі певно обурило звертання до Іванни. 

• Містере Вінтер, - зібравшись з духом, сказав чоловік.
• Пропоную вам звертатись одне одного по імені, - відповів водій, - тому можна просто Грегорі.
• Добре, ви теж можете звертатись просто Джозеф. Вибачте, що допустив помилку, але я б волів би чому ви так відредагували на мої слова.
• Спершу будьте ласкаві відповісти на моє питання: така довгострокова у вас вперше?
• Так, як ви здогадались?
• Це помітно по вашій напрузі при підозрюваному. Також, не буду брехати, я трохи розвідав про вас, до цього ви працювали лише в короткострокових судових справах, що нормально для вашого віку. Тому запам’ятайте - підозрювані знають що їм не довіряють, вони по більшій справі, особливо у нашому випадку, не ідіоти. Вони мають психологічні порушення, психіатрію, особливості мозку, що роблять їх серійними вбивцями. Це залежить від особистості. Ваша помилка - ви продемонстрували це дуже явно. Бернадет - альтер, що вбила трьох людей сплановано. Повірте, це образило її. Тому моя порада вам - не сторожіться її відкрито, але пильність теж не повинна бути притуплена. А за мою реакцію не ображайтесь будь ласка. Скоро будемо на місці.

Джозеф занурився в свої думки. Так, містер Вінтер все правильно сказав - така справа у нього вперше. Як тільки він вивчився - знайшов спершу роботу в своєму рідному місті Стерлінгу. Але ніколи не був певний у власних силах. Так, вибив 2 стажування, коли вчився в Единбурзі, був присутній на практичному в Глазго, та його нинішній колега нагадав про його страх - помилитись. В його сфері будь-яка помилка може стати роковою. 

• Джозеф, - раптово сказав Грегорі, - я не мав на увазі що ти дурний. Я хочу просто застерегти. Така помилка - не рідкість, коли не мав справу зі злочинцем в сусідній кімнаті, - і посміхнувся, - вже майже приїхали.

За мить вони були в селі. Під ногами вони відчули бруківку, вони побачили дома з вапняку, що були ніби злегка медовими по кольору. кожен поріг - акуратний, на деяких домах - ріс мох. 

• Скоро будемо біля магазину, - сказав водій, - купимо продукти - і додому. 
• Добре, - відповів Джозеф, - Грегорі, скажіть: у вас це те ж така справа?
• Так.

Припаркувавшись вони вийшли. Їх не було 15 хвилин, але повернувшись на лобовому був папір. 

• Серйозно? - сказав Грегорі і взяв вільною рукою лист, - я відкрию багажник, можете будь ласка покласти їжу.

Поки Джозеф складав покупки, чоловік роздивлявся папір.

• Ха, - здивувався психолог.
• Щось дивне? - спитав почеркознавець, - ми паркувались на безкоштовній парковці.
• Він пустий. Не зовсім пустий, лише напис “Погрій мене”, - він протягнув його свому новому другу, - дивись.
• Писала не дитина, - примруживши очі, сказав чоловік, - але лише два слова, щоб сказати точний аналіз. Може це місцевий розіграш?
• Я теж так думаю. Давай їхати назад. 
• Так, - і різко опустив кришку, що гучно закрилась.
• Обережно, - сказав Грегорі, - сідай давай.
• Так, - сівши на переднє, Джозеф пристегнувся, - у вас не було відчуття що за нами слідкують?
• Є, але ми не тутешні, тому звичайно до нас прискіпливіше відношення. 

Це не було брехнею, за ними дійсно слідкували. Дівчина з рудим волоссям дивилась як авто знову заїджало в ліс і посміхнулась.