Глава 10

Грегорі їхав по дорозі в Лондоні. Завізши Іванку, він поїхав до себе в квартиру забрати документи і речі, а також обдумати подальший план дій. Ось вже Еббі-роуд. Чоловік дивився на галереї і вивіски по дорозі. "Треба буде зайти якийсь після справи," - посміхнувся про себе Грегорі.

***

Іванка чекала в кав'ярні з флет-вайтом з сиропом "солона карамель". Волосся було зібране у високий хвіст та біле плаття сягало ледь вище коліна: вона ніколи не любила коротке. Вона дивилась в вікно та чекала людину. Нарешті він: високий чоловік з шапкою чорних кучерів на макітрі та римським носом, на який як не захочеш, але звернеш увагу. Чорний костюм гарно виглядав зі злегка смаглявою шкірою. В обличчі, окрім носа, не було нічого цікавого: тонкі губи, густрі чорні брови, різкі риси обличчя. Карі, чорні майже, очі були добрими, що повністю руйнував образ такого собі "Хіткліфа".

- Місис Гадзько, - сказав він, - доброго дня.

- Добрий, - відповіла жінка, - сідайте і перейдемо одразу до справи.

- Якраз з приводу зошитів, - присівши за стіл, продовжив, - є певна дивність.

- Саме яка? В нас є 5 рукописів, що описують події між, під час, до і після вбивства. 

- Так, але один з них - не належить Бенедикту Вінтеру.

- Тобто, містере Голдкресте?

- Частину писав Бенедикт, частину - Бернадет, що видно по почерку. Але в першому щоденнику - абсолютно інший почерк, який не належить ні одному, ні іншій. Події також не підходять для опису. Залишається його дослідити, так як він з речей піддослідного.

- Це додасть матеріалу Грегорі. Чи є вам де зупинитись?

- Так. В селищі L. Єдине що, як часто будуть "летучки"?

- Це обговоримо по приїзду, через годину-півтори буде містер Вінтер, з ним обговоримо план роботи.

- Добре, тому пропоную взяти щось до кави.

***

Грегорі приїхав в дім, де була квартира де він жив. Як і будь-який на Еббі-роуд: гарний. Це був спадок від дідуся по батьковій лінії, що мав непогану фірму. Дідусь завжди виділяв його, так як він був дитиною від його сина, на відміну від Бенедикта. Не скажеш що якось впливало на їх відношення як братів. Заходячи в під'їзд, чистий, двума ліфтами, чорної двері на квартири та поштової скриньки. За звичкою він перевірив пошту. Дивного не було: комунальні, рахунок за мобільний, - окрім одного. Адресата не було, це був пакунок, в середні якого був зошит і лист. В ньому писалось:

"Дорогий містере Вінтере!

У нас з вами спільна мета, тому пропоную співпрацю: я буду надсилати інформацію, ви - звітуйте. Ви не хвилюйтесь, мої дії не нашкодять вам. Ось перша зачіпка - зошит. Вони ж вам якраз потрібні.

Повністю ваш(а),

Anonim."