Глава 9

Вони вклалися в строк. Грегорі дивився на дошку справи Бенедикта Вінтера. Поки є розмітки вбивств трьох чоловіків, три особистості, деталі до всього. Але щось не сходилось. В зв'язках, в причинах, в усьому. Чоловік зморщив лоба. "Мені бракує інформації," - констатував він собі. Тільки зараз до нього дійшло, що в нього лише один варіант - той, що каже Бернадет. Так, інколи він сам в щоці, наскільки в деяких моментах може бути тугим. Треба ще один варіант інформації. Але же шукати? Вихід один: починати думати так, як йому не властиво. Як брат, як Бернадет. 

- Грегорі, - ззаду підійшла Іванка.

Він повернувся. У жінки в руках був зошит білого кольору з підписом "Б.Р. Вінтер-Ареулеску". 

- Це ж ... - Григорій обхват в краї зошита, трохи кінцями пальців зачепив пальців Іванки, - Щоденник Мені. Де ти його знайшла його?

- В бібліотеці, - відповіла вона, - Ходи за мною.

Вони прийшли в бібліотеку, яка була в лівій частині дому та сягала. 2-х кімнат в висоту. Так хотів батько. Жінка підійшла до першого полицею:

- Зошит був між "Замок Отранто" та "Кармілою". 

- Я переглянув щоденник, - сказав чоловік, тримаючи зошит розкритий, - він надто тонкий, щоб туди містились 30 років життя. Вони велись з десяти років Бенедикта. 

- А значить їх декілька.

- І написані румунською. Потрібні перекладачі.

- Це те що я хотіла тобі сказати по приїзду. Схожі зошити були знайдені в інших країнах. Ця людина, що тісно з "ними" спілкувалась, скоро буде, так як вирішив співпрацювати з поліцією, написав листа якраз коли ти вже поїхав. Він буде розбирати і структурувати всю інформацію, але схоже на те що весь період до першого вбивства десь в домі. Якщо знайдеш їх - пиши чи кажи, але так щоб "вони" не бачили, - вона підійшла до нього, - ти прекрасно знаєш, що я Бернадет не довіряю. Ми хоч будемо недалеко і постійний нагляд за вами буде, але прошу, будь обережний.

- Добре, - він посміхнувся.

- - Я серйозно. Ніхто не знає, на що вона здатна поза даними за справою. 

- Я розумію, - він поклав руки їй на плечі, - не переживай.

- Тоді що, поїхали за нею, - його слова трохи змусили повірити, що він знає що робить.