Розмалюй мої сни

НЕСКІНЧЕННІ ДОРОГИ

Здебільшого люди недолюблюють вокзали, залізниці, дороги…

Вокзали: скупчення народу, чемодани, гучномовці… Ні, це також не моє.

А от дороги… Нескінченні дороги…

Я за кермом недавно, ейфорія перших вражень минула, втонула у безодні дорожніх ям. Але, вириваючись, у далеку дорогу все ще хочу мчати, дивитись тільки вперед, насолоджуватись нескінченістю лабіринтів доріг.

Сьогодні - сірий день, мряка, потрапила в колону велетенських гусениць-КамАЗів, що важко повзли дорогою, догризаючи ще ледь вцілілий асфальт. Мряка переходить у повільний, затяжний, осінній дощ. Про насолоду мови немає.

Думки поволі грузнуть у спогадах…

  • - Тобі не страшно зі мною їхати?- Спитав Андрій.- Усі кажуть, я якось неправильно їжджу, не знаю як, але не правильно,- сміється.

Відповідаю якусь дурню, а погляд далекий-далекий. Він спіймав:

  • - Ти куди?

Не відповіла: «Будь куди, з тобою, неправильним, цими нескінченими дорогами. Будь куди…»

…Десь ти, сьогодні, так як і я, крізь осінній дощ, минаючи ями, залишенні велетенськими гусеницями, мчиш нескінченими лабіринтами доріг…

Десь ти… Десь я…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше