Глава 18

– Зараз ми поїдемо до мене додому.

– Я ж сказала, що ні…

– Не треба робити поспішних висновків, – перебив потік обурень Даніель. – Тому що я не квартиру маю на увазі.

Ніколь замовкла, всерйоз здивувавшись.

– Я хочу…

– Стоп! – Скомандувала Ніколь, попереджувально піднявши вказівний палець.

Даніель роздратовано дивився на дівчину.

– Що таке?

– Я ще не погодилася! Більше того, не отримала компенсації за моральну шкоду.

– І що це значить? – Даніель підозріло примружив очі.

– А те, що поки не отримаю повноцінного вибачення, про свої «хочу» можеш забути.

— Але ж я вже вибачився, — роздратовано сказав він і опустив очі. Ніколь розпливлася в задоволеній усмішці.

– Так не піде, любий. Скажи водієві, щоб зупинив автомобіль.

– З чого це?

– Зараз дізнаєшся. Говори ж!

Даніель невдоволено засопів.

– Зупиніть, будь ласка, тут.

Ніколь радісно подивилася у вікно автомобіля.

– Чудово! – Сказала вона і в її блакитних очах затанцювали чортики. – Ходімо.

Дівчина відчинила двері і витягла назовні красиву довгу ніжку. Даніель похмуро спостерігав, як його подружка в латексному костюмі, найімовірніше з магазину іграшок для дорослих, ступає тротуаром і стрімко кудись йде. «Замерзне ж, на вулиці осінь», – подумав Даніель і кинувся за нею в прагненні чи то прикрити її сексуальне тіло від жадібних очей перехожих чоловіків, чи дбаючи про її здоров'я. Хоча погода цього осіннього вечора була тепла, зовсім як улітку.

– Стривай! – крикнув він їй услід, оглядаючись на всі боки. По проспекту Монтіньє, на якому розташована велика кількість модних бутіків, безцільно блукали роззяви, туристи та шопоголіки, з цікавістю розглядаючи вітрини дорогих магазинів. Прекрасно! Натовп людей навколо саме те, що зараз найменше хотілося бачити Даніелю. Він стиснув зуби, відчайдушно сподіваючись, що Ніколь не викине чогось непристойного.

Втім, люди вже звернули увагу на високу струнку напівголу дівчину і почали повертати голови їй услід, деякі навіть здивовано показували пальцем у її бік.

Даніель швидко наздогнав Ніколь, і силоміць розгорнувши її до себе, натягнув своє пальто на голі плечі, старанно прикриваючи кожний відкритий сантиметр прекрасного тіла.

– Ніколь, що ти витворюєш?

Вона весело засміялася і пояснила:

– Маленька провокація.

– Тобі вона вдалася, я вже в сказі.

– Не все так просто, мосьє Стіл. Якщо хочете другий шанс, то прямо зараз вибачтеся переді мною. Та так голосно, щоби всі почули.

Ніколь веселилася від душі, а Даніеля, що потрапив у незвичну ситуацію, бентежили погляди оточуючих людей. Він опинився поза зоною комфорту і звичний стан захищеності миттєво зник, залишивши лише глибоку розгубленість та неприємне трепет у душі. Ніколь стояла спокійно, засунувши руки в кишені його верхнього одягу. Подумати тільки: потребує вибачень! Та він не міг навіть з думками зібратися, шалено сердився, але показувати свою слабкість, а тим більше визнавати, не хотів. Справа принципу. Яка різниця, що сказати?

– Добре! Пробач, що поводився по-хамськи, – сказав Даніель, перемагаючи потребу розбити руку об чиюсь голову.

Ніколь голосно засміялася.

– Ніхто не чує. Гучніше! Ну, сміливіше!

– Ніколь, це не смішно і не весело, – сказав Даніель, карбуючи кожне слово крізь зуби.

Вона ж реагувала на його протест абсолютною байдужістю, здавалося, навіть потішалася.

– Можливо, але я намагаюся показати тобі, чого варто очікувати від мене. Ти сказав, що хочеш спробувати побути парою. Можливо, немає сенсу намагатися відчувати себе далі за цей момент. Тому що ось вона я - божевільна, безшабашна і навіжена. І не хочу обмежувати себе надуманими правилами, чиєюсь диктатурою, бо моє життя належить лише мені та нікому іншому. Пам'ятаєш, тоді у своєму кабінеті ти намагався пояснити мені, який ти насправді? Так от я так само, як і ти тоді, кажу тобі прямо, що я не належатиму тобі. Для мене свобода і життя – одне й те саме.

Даніель стояв мовчки, обмірковуючи почуте. Так, вона має рацію. Чорт би забрав усі складнощі на шляху до банальної витівки втримати її поруч ще деякий час, поки не набридне вся ця метушня. І він не обманювався, а чудово знав про якості її характеру. Правда, не міг виразно відповісти, подобаються вони йому чи шалено дратують.

Напевно, поки в ньому вирує це нестримне бажання зайнятися з нею сексом, він готовий на все. Даніель дуже добре себе знав. Завжди основною його метою було прагнення отримати бажану жінку за всяку ціну. У ньому прокидався мисливець і Даніель було зупинитися, доки домагався беззастережної капітуляції об'єкта своєї уваги.

Отже, що йому було потрібно від Ніколь? Він хотів підкорити її серце, прив'язати до себе. Бажав усією душею, щоб замість уявної свободи, про яку вона так пристрасно говорить, вона вибрала його.