Глава 17

Даніель знемагав від сексуального потягу до Ніколь, тому що пам'ятав їх останній раз, коли він не протримався і п'ятнадцяти хвилин від збудження. Йому хотілося довести Ніколь, що вона помиляється, вважаючи його байдужим до неї. Не міг сказати вголос, не виходило, але ладен був показати це інакше.

– Не гарячкуй, – наказав він розгніваній Ніколь. – Я розумію, між нами все складно…

– Так, і складно через тебе, Даніель, – перебила вона його.

Даніель розлютився і голосно видихнув, показуючи, що незадоволений її критикою на свою адресу.

– Перестань кричати, бо я за себе не ручаюся! – Сказав він, хоча тон його при цьому був м'яким. Слова пролунали, як застереження.

Його погляд зупинився на її надутих від обурення губах. Пухких, які кличуть їх поцілувати.

– Я хіба не сказала тобі, що хочу розпочати нове життя без тебе, – наполягала Ніколь.

– Ніколь, на тобі цей жахливий костюм із латексу Бетмена! – трагічно промовив Даніель. – Подивися на себе моїми очима. Я знайшов тебе в глухому районі, в компанії якогось недомірка, який вичитував тебе. А ти ж донька справжнього багатія. Хтива черга чоловіків навколо. Це твоє нове життя? – обурився він і незрозуміло дивився на розгублену дівчину.

Сказати їй не було чого. Хотіла тільки крізь землю провалитися, та й годі. Ніколь зміряла поглядом своє порочне вбрання і злісно натягла короткий топ нижче до живота. Він увесь час підстрибував угору, бо був їй малий. Але кого це хвилювало, точно не її замовника-ідіота. Даніель мав рацію щодо цього випадку. Втім, це досвід. Не варто так морочитися єдиною невдачею, умовляла себе Ніколь.

– Чого ти хочеш від мене? – Не витримала вона його нотацій.

Даніель трохи заспокоївся і зробив паузу, а потім змінився на обличчі. Його колишня самовпевнена міна змінилася і тепер він здавався поступливим та мирно налаштованим. Ніколь неспокійно замерзла на шкіряному сидінні автомобіля, від чого в салоні почувся голосний скрип гуми. Вони глянули один на одного, ледве стримуючи сміх.

– Послухай Ніколь, я оцінив наші колишні спроби налагодити стосунки і дійшов висновку, що ми не зовсім правильно вибрали стратегію їх розвитку, – діловим тоном почав Даніель, хоча все можна було сказати і простіше. Але він вирішив не поспішати. Хто знає, що Ніколь викине наступної хвилини…

Ніколь схрестила руки на грудях і терпляче чекала, що він скаже далі.

– Я подумав запропонувати тобі… – він замовк підбираючи слова. – Пожити разом, – закінчив він.

Ніколь здивовано і недовірливо скинула брови.

– Але ж ми вже жили разом.

– Так, але цього разу все буде інакше. Спробуємо ніби по-справжньому побути парою, – повільно закінчив Даніель, чекаючи на її реакцію.

Ніколь здивовано відкрила рота і округлила блакитні очі. Їй не почулося? Даніель сказав: "побути парою"! З глузду з'їхати можна. Вона радісно засміялася.

– Ти не жартуєш? – Перепитала Ніколь, задихаючись від захоплення.

– Ні, – розпливаючись у задоволеній усмішці, відповів Даніель.

– Тобто мені можна буде цілувати тебе, займатися з тобою любов'ю і ти не кричатиме: «Це помилка, ми друзі»? – весело процитувала вона Даніеля, бавлячись, як він при цьому невдоволено насупився.

– Перестань дуріти, Ніколь. Це і є одна із проблем наших стосунків. Ти надто легковажна, а я нетерпимий до такої твоєї поведінки, – серйозно висловився він і подивився, як вона повільно розвертається до нього, щоб наблизитися ще ближче до його тіла.

– Ніколь, що ти робиш? – Запитав Даніель і відчув її гарячий поцілунок на своїх губах. Він стривожено застиг, але водночас хвиля бажання вже прокотилася по всьому його тілу.

– Цілую тебе. А що такого? – Прошепотіла Ніколь, потім відсторонилася і розсміялася. Вона відчувала його терпіння повною зневагою до правил пристойності, адже в салоні був і водій Даніеля. – Перевіряю, чи не зібрався ти обдурити мене.

І знову грайливо цмокнула Даніеля в гладкобриту щоку.

– Послухай Ніколь, давай серйозно поговоримо, – запропонував Даніель і прибрав її руки зі своїх грудей, у яких серце стукало як божевільне.

– Гаразд, – весело сказала Ніколь і пересіла подалі, даючи йому можливість вільно розмовляти.