Глава 15

Ніколь спостерігала, як адміністратор зупинив Даніеля та доволі нав’язливо запропонував оглянути автомобыль. Тим часом їй, шалено захотілося справді стати чудо-жінкою, змахнути плащем і миттєво зникнути. Але реальність була жорстокою: Даніель відкинув претензії адміністратора салону і зараз його погляд повністю був прикутий саме до неї.

Він занадто довго і пильно розглядав Ніколь, і від цього по тілу побігло нервове тремтіння. Вона не могла передбачити, як саме вчинить Даніель, якими будуть його подальші дії.

Він повільно підійшов до неї, уважно оглянув автомобіль, а потім знову її з ніг до голови, і з глузуванням сказав:

– Вау! Жінка-кішка, – констатував він. – Потрібно визнати: «твоє життя і твої правила» дуже мене вразили та потішили.

Ніколь і сама знала, що виглядає безглуздо, але визнавати це не хотіла, як і те, що він мав рацію, говорячи про сумнівну привабливість її професії. Нахабний, самовдоволений тип сміє цитувати слова її записки в такій принизливій для неї ситуації. Хоч вона і згоряла зараз від сорому, агресія на Даніеля переважила і затьмарила сум'яття і розгубленість.

У цей момент до неї підійшла чергова компанія хлопців-підлітків із проханням сфотографуватися, і вона відволіклася, позуючи для фото. Даніель спостерігав за нею і весело сміявся. Ніколь це дратувало, але вона намагалася не подавати виду.

– Я не розумію, що ти забув? – Не витримавши внутрішнього хвилювання, різко і рішуче запитала Ніколь.

Він продовжив усміхатися.

– Ти вирішила втекти від мене, але ж я не відпускав тебе, – заявив чоловік. – Зараз ти закінчиш це непристойне шоу, розігране мені на зло, і ми поїдемо додому.

Ніколь повинна була посміхатися, як наказував адміністратор, тим більше, що він стежив за нею і зараз, але вона не могла. Обурена словами Даніеля, вона розгорнулася до нього обличчям і в сказі дивилася на узурпатора.

– Нікуди я з тобою не поїду. І це не шоу, а моя робота, – гнівно відповіла вона.

Відвідувачі виставки почали потроху розвертатись у їхній бік.

– Значить, крутитися голою перед дітьми тепер називається роботою? – обурився Даніель і його веселий настрій зник.

Ніколь задихнулася в шаленому нападі запеклості. Вона стягнула з обличчя маску жінки-кішки, яка заважала нормально говорити і шпурнула її на підлогу.

Адміністратор обурено відкрив рота, щоб зробити зауваження. Але ж куди там! Парочка так розійшлася: вони кричали на весь салон, не помічаючи нікого довкола.

– Тобі яка різниця?! – остаточно збунтувалася Ніколь. – Це моя справа, коли і перед ким роздягатися.

Далі здивована публіка спостерігала, як розгніваний чоловік поваливши собі на плече дівчивчину, швидко виносить із салону. Розлючена дівчина брикалася і кричала:

–- Відпусти мене! Відпусти...

Але нікому й на думку не спало зупинити Даніеля, адже всі з відкритими ротами осмислювали побачене.

Через кілька секунд адміністратор запізно прийшов до тями в отупінні запитав:

– Куди цей тип забрав жінку? Їй ще дві години треба було відпрацювати.