Глава 13

Світанок застав Ніколь у піднесеному настрої. Вчорашня вечеря перевернула її світ з ніг на голову. Вона готувала сніданок, мріючи про новий етап у їхніх стосунках. Можливо, тепер вона зможе просто насолоджуватися його дружбою.

Вирішивши стати Даніелю ненав'язливою приятелькою і забути свої колишні мрії про нього, вона старанно і зосереджено готувала круасани. Ніколь любила готувати. Це давало можливість відволіктися від важких думок, адже кулінарія була одним із її хобі. Вона захоплювалася європейською та східною кухнею, і навіть могла похвалитися великими успіхами у цій справі. Їй здавалося, що хороша дружина обов'язково має смачно готувати. Ніколь з сумом подумала, що стане дружиною комусь іншому, але не Даніелю. У цьому вона була певна сто відсотків.

– Боже, що це пахне? Мене розбудив смачний запах випічки, і я притягся сюди, – пролунав за спиною голос бадьорого Даніеля.

Ніколь дістала лист з гарячими круасанами і розсміялася.

– Доброго ранку! – радісно привіталася вона. – Це компенсація через відсутність десерту на вечері.

Даніель милувався дівчиною, що випромінює щастя, у фартуху. Вона посміхалася йому і він миттєво відповів такою ж променистою усмішкою. Не втримавшись, він підійшов до дека, маючи намір відщипнути шматочок випічки, хоча чудово знав, що вона лає його за це. Так і сталося. Вона шльопнула його по руці і голосно засміялася. Їй сподобалася його витівка. Насправді Даніель скористався можливістю опинитися до неї ближче, такою розрум'яненою і відкритою.

– Я зараз приготую каву, – пояснила вона, продовжуючи посміхатися, і відійшла від плити до кавоварки.

Даніель спіймав себе на думці, що жодній з жінок, які бували в цій квартирі як його коханки, жодного разу не спало на думку використовувати кухню за призначенням. Вони фліртували, займалися сексом, сварилися, і навіть били посуд. Але ніхто жодного разу навіть не ввімкнув цю плиту. Виявляється, такий звичайний ритуал приготування сніданку жінкою для нього був чимось дивним і вразив до глибини душі. Йому сподобалося вранці бачити Ніколь, що дбайливо пурхала по кухні.

Вони снідали і розмовляли про якісь нісенітниці. І цей ранок подобався Даніелю, як жоден інший раніше. Він не розумів, що саме змінилося в Ніколь, але він очей не міг відірвати від неї. І не її краса зводила його з розуму, а відкритість і відвертість цієї дівчини з копицею пухнастого золотого волосся. Йому спало на думку, що так чудово і комфортно він відчував себе тільки раз. І це було на його яхті, коли вони ловили рибу і мило балакали про все на світі. Але сьогодні перед ним сиділо не кумедне дівчисько, а приголомшливо сексуальна, цікава дівчина, здатна однією посмішкою запалити в його серці радість і веселощі.

Ніколь теж знаходилася в подібному стані, ніби скинула з себе пута нерозділеного кохання до чоловіка, що сидить перед нею. Виявляється, їй досить просто говорити з ним, слухати його мелодійний, заразливий сміх. Вона визнала: Даніель мав рацію. Дружба – це щось прекрасне, що вони можуть подарувати один одному і справді пронести крізь роки.

Це відкриття звільнило її від постійної тяжкості та надії. Вона зрозуміла його. І була так переповнена почуттями істини, що відкрилася їй, що вирішила зізнатися йому в цьому.

– Даніель, я хочу зізнатися тобі, – сказала вона, не зводячи очей з усміхненого обличчя друга.

Він якось мрійливо глянув на неї.

– Я, здається, більше не закохана в тебе, – радісно промовила вона, вважаючи, що ця новина теж зробить його щасливим.

Але посмішка повільно сповзла з його обличчя. Вона припустила, що Даніель може неправильно тлумачити її слова, і вирішила уточнити, щоб внести ясність.

– Це означає, що ми можемо справді стати друзями, як ти й хотів. Тобі більше не треба хвилюватися, що я захочу чогось більшого від наших стосунків. Я зрозуміла все, про що ти мені тоді сказав. І приймаю тебе таким, яким ти є. Просто мене зводила з розуму ця нерозділена любов до тебе, - додала вона, каючись. Ну ось вона і зізналася. Їй одразу полегшало. Вона розслабилася.

Даніель вислухав її спокійно. Адже, він хотів, щоб вони були лише друзями. Вона говорила те, що він хотів чути. Але не вірив їй.

– А ти була закохана в мене? – спитав він.

– Так. Я вважала, що це очевидно, – коротко відповіла вона. – Але все в минулому, – поспішила додати дівчина.

Даніель був заінтригований і схвильований. Що за гру затіяла його старанна подруга? Він вирішив підіграти їй, не вірячи ні на хвилину її зізнанням.

– Дуже шкода. Я думав, що кохання не можна прогнати з власної волі, – зазначив він.

Ніколь перестала сміятися і подивилася на нього сумним поглядом.

– Жодному іншому чоловікові у світі не розповіла б про свої муки. Але скажу тобі. Я дуже страждала щоразу, коли ти відкидав мене. І потім, коли ти йшов до інших жінок. Ні, я не засуджую тебе. Будь ласка, я хочу порозумітися, - поспішила вона запевнити його, помітивши, як він змінився в обличчі і хоче перебити її. - Ти просто моє дитяче кохання. От і все.

Він витримав певну паузу. З одного боку, йому хотілося назвати її висновки справді дитячими. Але з іншого боку, він бачив, що вона не дурить його, а рішуче переконана, що розлюбила.

– Якщо так, то чудово. Тепер усе стане набагато простіше. Наприклад, що ти збираєшся робити сьогодні? – спитав він.